Форум Запоріжжя

Если вы уже вызвались нести чушь, делать это нужно аккуратно и бережно. Чтобы не расплескать. Чушь хороша, когда она полная. Это идеальная характеристика для заявления, которое сделал епископ Украинской Православной Церкви (Московского Патриархата) и митрополит Киевский и всея Украины Онуфрий во время епархального собрания духовенства в Киево-Печерской Лавре.

Руководитель украинского филиала московской официальной церкви очень оригинально высказался о возможности проведения церковных службы на украинском языке. Вернее, не столько оригинально (это практически официальная позиция), сколько ярко и образно. "Не нужно путать Божий дар с яичницей", - заявил митрополит и добавил, что тем, кто хочет "заработать" спасение, нужно изучать церковнославянский язык. В общем, Московский Патриархат официально выступил категорически против богослужений на украинском языке.

Тут стоит на две секунды все-таки отвлечься от политики и оценить всю красоту этого заявления с церковных и исторических позиций. Может, РПЦ не в курсе, но сын плотника из Назарета вообще не знал церковнославянского. Он обращался к Отцу Небесному на арамейском и греческом. И был услышан. Как и его спутники, ставшие потом апостолами. Позже, неся учение Христа по Римской империи, ученики общались с паствой на разных языках – к греческому и арамейскому добавилась латынь и другие языки народов, населявших тогда государство.

Когда Иисус отправлял учеников проповедовать, наверняка он даже не сомневался, что они освоят языки разных народов и принесут им Слово. И откоют путь к спасению. В указанных Христом критериях спасения есть десять заповедей. Про необходимость изучения церковнославянского – ни слова. А для инструкций митрополита Онуфрия определение придумали тоже очень давно – это ересь. На этом анализ ситуации с церковной и исторической точек зрения можно закончить. Вернемся к делам мирским.

Независимое государство Украина подверглось нападению агрессора. Соседняя Россия принесла на нашу землю кровь, смерть. Оккупанты захватили часть наших территорий и только героизм защитников Украины сделал для РФ цену оккупации настолько высокой, что они остановились в нынешних границах. Не секрет, что на сторону оккупантов переходили не только отдельные предатели, но и целые организации. Это Коммунистическая партия, чьи депутаты возглавляли пророссийские митинги и сегодня занимают высокие посты в структурах боевиков. Это разного рода «русские блоки» и прочие маргиналы, с самого начала настроенные на продвижение российских интересов в нашей стране. И, в их числе, Московский Патриархат, подконтрольный «старшему брату».

С самого начала подготовки к открытому вторжению в Донбассе священники УПЦ МП выступали в поддержку России, появлялись на митингах и ни разу (!) не осудили агрессора. Если и обвиняли кого-то, то исключительно Киев. Погибших украинских бойцов даже в центре Украины представители УПЦ МП отказывались отпевать, зато боевиков благословляли на убийство без колебаний. Некоторые священники просто вступили в ряды боевиков – фотографий и рассказов в Сети хватает. Если называть вещи своими именами, УПЦ МП стало пятой колонной российской агрессии в Украине. Как и КПУ с ПСПУ разными «русскими блоками». Их ненависть к украинскому языку совершенно естественна – тут даже дополнительных инструкций из Москвы не требуется.

Неправильный вопрос в нашей ситуации звучит так: «Как называют представителей политических партий, общественных организаций или религиозных конфессий, которые открыто поддержали агрессора и ударили страну ножом в спину?» Неправильный он потому, что термин не имеет принципиального значения. Правильный вопрос о действиях. Что нам с ними делать? Дать шанс еще разок ударить в спину? Оставить возможность продолжать сеять ядовитые семена «русского мира» в душах паствы? Тогда уже можно строить предположения, куда РФ нанесет следующий удар. Куда принесут кровь и смерть военные, спрятавшиеся за спинами толпы идиотов с триколорами и иконами в руках? Запорожье? Днепропетровск? Одесса? Харьков?
http://www.donetskie.com/news/politics/ ... akh/59546/

До Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 161 КК України... Йдеться про те, що представники Запорізької Єпархії Української православної церкви Московського патріархату (УПЦ-МП), ГО "Союз православний "Радомир" та інші невстановлені особи умисно розпалюють національну, релігійну ворожнечу.

Есть такое мнение, что тупые активисты сами создают идеологическую основу для сторонников ЛДНР.

Що нам робити з «канонічним» Московським патріархатом?

Випадок, який стався у Запоріжжі, коли священики УПЦ (Московського патріархату), фактично філії Російської православної церкви, відмовилися відспівувати трагічно загиблу дитину, викликав чималий резонанс у суспільстві.

​Хоча подібні діяння кліриків цієї начебто церковної структури давно вже стали нормою. Посилаючись на канони, вони відмовляли «розкольникам» у сповіді, в здійснення таїнства шлюбу. Відомі й випадки, коли ці священнослужителі демонстрували негативне ставлення до українських воїнів, що загинули на Сході України.

Канони й «канонічні»

Взагалі обговорювати питання канонів із представниками Московського патріархату – справа безнадійна. Чи канонічно, наприклад, став київським митрополитом у 1448 роцы Іона, який не жив у Києві, а в Москві? До того ж він так і не отримав благословіння в Константинополі. Саме за його часів православна церква в Московії стала автокефальною – без згоди на те Вселенського й інших східних патріархатів. Наскільки канонічним було створення Московського патріархату в 1589 році? Чи підпорядкування йому Київської митрополі в 1686 році? Або наскільки відповідала канонам ліквідація патріаршества в Російській імперії за часів Петра І й створення тут синодальної церкви? І чи канонічним було «відновлення» в СРСР у 1943 році Московського патріархату, здійснюване з санкції Йосифа Сталіна? Або візьмемо зовсім недавні приклади. Чи відповідало канонам проведення Харківського собору УПЦ в 1992 році. і обрання на ньому київським митрополитом Володимира Сабодана, який, власне, не належав до ієрархів УПЦ і взагалі на соборі був відсутнім? А що вже казати про більш «дрібні» приклади.

Історія Російської православної церкви – це постійне ігнорування й порушення православних канонів. Не в меншій мірі це стосується її філії – УПЦ (МП), яка зперебуває в підпорядкуванні Московського патріархату. Тим не менше клірики цих церковних структур постійно говорять про свою канонічність. Мовляв, лише вони є «правильно» й «визнаною» церквою, що лише їхня віра є істинною. На жаль, на цю дешеву пропаганду «купляється» чимало людей. Насправді канонічність Московського патріархату ситуативна. Коли треба, пригадується якийсь канон. Коли ж виникає інша ситуація, про нього забувають. А то й часто здійснюється довільне трактування канонів, їхнє домислення. Особливо цим грішать зараз нинішні клірики УПЦ (МП), які не відзначаються освіченістю, зокрема теологічною. Досить послухати мову її нинішнього предстоятеля, митрополита Онуфрія (Березовського), щоб зробити висновки.

Або чого вартує єпископ запорізький й мелітопольський Лука, в єпархії якого стався прикрий випадок із забороною відспівування дитини? Сей святитель, висловившись проти відзначення православними Різдва за новим стилем, поїхав відзначати його до Угорщини. Людям, які трохи розбираються в церковних канонах, просто дивно читати цинічні виправдання дій священика, що відмовився відспівувати дитину, котрі надаються офіційними структурами УПЦ (Московського патріархату), зокрема Запорізькою єпархією. До речі, остання належить до чи не до найбільших пропагандистів «русского мира» в Україні. І, певно, не даремно саме в ній стався цей резонансний випадок.

В принципі, зрозуміло, коли із санкції Московського патріархату на високі ієрархічні становища в Україні ставляться малоосвічені клірики. Такими легше керувати. І вони, не особливо замислюючись, виконуватимуть те, що їм кажуть у Москві.

Чи вистачить у влади політичної волі вирішити православне питання?

Певно, не треба особливо доводити, що УПЦ (МП) – це не тільки церковна, а й політична інституція. До того ж інституція, яка, виконуючи волю Москви, проводить деструктивну політику. Це яскраво видно у ставленні УПЦ (Московського патріархату) до подій на Сході України.

​Для керівництва УПЦ (МП) – це не агресія Росії, а громадянська війна (чисто російська позиція!). Додайте ще до цього пропаганду «русского мира». Але це далеко не все. Протягом багатьох років клірики УПЦ (МП) сіють розкол в українському суспільстві, культивуючи ненависть до іновірців, передусім прихильників УПЦ Київського патріархату. На цьому ґрунті навіть доходить до сімейних конфліктів. Деякі радикальні прихильники «канонічної» УПЦ (МП) закликають віруючих відмовлятися від щеплень, ідентифікаційних кодів тощо. Цікаво, де такі речі приписані в канонах?

УПЦ (МП) для українського суспільства стала проблемою. Але ця проблема значною мірою творилася руками української влади при мовчазному потуранні української спільноти. Бо хіба не без владного сприяння «ударними темпами» зростала кількість громад, монастирів, інших інституцій УПЦ (Московського патріархату) за часів незалежності України? Хіба не влада безпроблемно реєструвала ці структури, закривала очі на неправові моменти в їхній діяльності, надавала їм земельні ділянки, навіть кошти? Особливо це стосувалося періоду президенства Леоніда Кучми й Віктора Януковича. Зрештою, хіба мало прихожан і далі ходить у храми УПЦ (МП), а серед них відомі бізнесмени, котрі щедрою рукою відсипають гроші «канонічним» батюшкам?

Певно, нинішній владі пора подумати про вирішення православної проблеми в Україні. На жаль, у цьому плані не видно ні якихось здобутків, ні, зрештою, якогось чіткого плану. Звісно, в ідеалі було б створення єдиної Української незалежної православної церкви. Але це, радше, надзавдання. Хоча можна було б для початку поставити на місце кліриків УПЦ (МП), використовуючи правові механізми. Адже це реально. Була б лише на те політична воля.

И что сербский, греческий, иерусалимские патриархаты никто не визнав?

Шабля, за дитину: чому її батьки не кричали, коли хрестили її в неканонічному патріархаті?!

Дитину жалко, але формально священник правий: хрещення в неканонічному патріархаті вважається недійсним, а дитина нехрещеною. А нехрещену дитину відспівувати в канонічній церкві не можна.

Я говорю за украинские патриархаты.

хрещення в неканонічному патріархаті вважається недійсним, а дитина нехрещеною

Шабля, і ще: ніяка влада не має ніякого права щось робити із Московським патріархатом. Тому, що влада аж ніяк не відноситься до церкви, а церква - до влади.

Почитала немного на досуге о "создании" УПЦ КП - источники российские, но даже по ним можно сделать вывод, что Денисенко - по сути - был прав и полная автономия от МП необходима.
Я бы сильно удивилась, если бы МП вот так вот выпустило из зубов такой ласый кусок.

Раз уж упомянули Мантиса и я не пройду мимо))) - возвращаясь к разговору о национальной самоидентификации. Да, нужна своя, независимая ни от кого, Церковь: со службами на украинском языке в частности.
Но через колено тут, имхо, не получится - мягше надо: методично и принципиально развенчивать, уличать, формировать общественное мнение. И не отсвечивать провластными политическими ушами - чтоб всё снизу шло.
Технически, если разработать долгосрочный план, вполне можно сначала задвинуть, а потом и свести к минимуму влияние МП на украинцев.
И, конечно же, параллельно надо работать над "признанием" - надо всё красиво и доступно изложить для широких масс и вообще осваивать новые горизонты, в виде соц.сетей, защиты женщин и т.д.

Религия - опиум для народа!!!
А Хорошая пытается еще этому и потакать, в оболванивании масс...
Причем с неканонической, положа руку на сердце, сектой, не признанной Константинополем...
Так недалеко и до того, что узаконят ответственность за сексуальные домагательства.. )))

Религия - опиум для народа!!!
А Хорошая пытается еще этому и потакать, в оболванивании масс...
Причем с неканонической, положа руку на сердце, сектой, не признанной Константинополем...

Я - как человек - против любого оболванивания.
Но, иногда, люблю порассуждать "с точки зрения государства" .
И с этой позиции религия может быть очень полезным инструментом - но и опасным, если не держать всё под государственным контролем.
Достаточно посмотреть на Россию: православие в "умелых" руках - это же цирковой хлыст, которым можно заставить выполнять команды большинство населения.
Временами, меня дико возмущают наши можновладни телепни - такие ресурсы просирают

Вы бы того этого, или опиум или канонической, определитесь уже или крестик снимите или трусы оденьте!

Се́кта (сред.-в. лат. secta — школа, учение, от лат. sequor — следую) — понятие (термин), которое используется для обозначения религиозной группы, отделившейся от основного направления и противостоящей ему, или указания на организованную традицию, имеющую своего основателя и особое учение[1][2]. В некоторых источниках понятие «секта» трактуется шире[3][4]. Так называется любая группа (религиозная или нерелигиозная, отделившаяся или новая), имеющая своё учение и свою практику, отличные от господствующей[где?] церкви или идеологии[⇨].

Латинскому слову лат. secta в древнегреческом языке соответствует слово др.-греч. αἵρεσις — ересь.[5] Понятия «ересь» и «секта» в этих языках тождественные.

Не буду рассказывать сказки на тему "Церковь отделена от государства"...
Дело в том, что УПЦ еще Кравчук пытался прибрать к рукам и далее все остальные Президенты. Получился только раскол и неканонический КП во главе с преданным МП анафеме Филаретом. КП не признается не только МП, но, увы, и выше, центром мирового Православия. Мантис тут лучше расскажет))) А еще и автокефалы есть...
Ломать через колено тут не выйдет, и даже пряником... С МП пока приходится считаться как с обьективной силой. И придется считаться. Минимум десять миллионов прихожан - сила, которую не развернуть на "ура"...

Давайте разбираться - что не так с учением КП?
В применении к УПЦ КП термина "секта" я вижу грубую манипуляцию - сознательную - вестись на которую не пристало человеку разумному .

Да всё так с киевским патриархатом! Отдельному государству свою церковь!
А все рашкоботообразные существа здесь на форуме визжащие о каноничности, пусть лучше захлопнут свои пасти! У Киева с каноничностью всё путём будет и без мацковского попархата! До всяких договоров Хмельницкого, Украина была под Вселенским патриархатом, пока во времена разрухи и нужды мацковский попаархат ложью и подлостью не присвоил себе главенство здесь на нашей земле! Кстати, кто не знает, вселенский патриархат всегда заявлял и по сей день заявляет о том что никогда законным образом не отказывался от своей юрисдикции над Украиной!

Аргументы?!
Константинополем, Патриархом Варфоломеем УПЦ КП не признана, даже не взирая на обращение наших властей, а признанная мировым Православием РПЦ Филарета вообще лишила сана.
По сути сейчас он на уровне Марии Деви Христос из Белого братства и иже с ним.
Если я организую какой-то приход, обозву его Истинной Православной Церковью, без благословления свыше, я тоже буду не сектант по-Вашему?!