По итогам 2004 года индекс промышленного производства к уровню базового 1990 года составил по области 158%. Темп прироста производства за 2004 год составил почти 19%, что соответствует 6 месту среди промышленных регионов Украины. Сохраняется высокая динамика в базовых секторах промышленности.
За 2004 год внешнеторговый оборот товаров увеличился по сравнению с 2003 годом на 38,1% и составил $3595,1 млн., в том числе экспорт товаров вырос на 37,8% и составил $2369,2 млн. Сальдо внешней торговли товарами составило $1143,4 млн. Усиливаются тенденции по увеличению экспорта продукции с более высокой степенью обработки, а также наукоемкой продукции. Объем розничного товарооборота за 2004 год составил 2829,8 млн. грн. и увеличился по сравнению с 2003 годом в фактическом измерении на 42,2% (на 25,5% – в сопоставимых ценах). Это свидетельствует об увеличении покупательной способности населения.
Запорожский металлургический комбинат “Запорожсталь” является одним из крупнейших металлургических предприятий с полным производственным циклом и входит в список 80-ти крупнейших в мире металлургических предприятий, составленном Международным институтом чугуна и стали (International Iron and Steel Institute, IISI). По итогам работы в 2004 году комбинат увеличил производство продукции по сравнению с предыдущим годом на 2,5%, в том числе: чугуна – на 3,2%, стали – на 2,4%, проката – на 2,2%.
Пока не пришёл проклятый 2004-й и уроды в оранжевых шарфиках не обосрали майдан и подземные переходы...
Долги меткомбината "Запорожсталь" достигли 2,5 млрд грн. В ближайшее время это может стать причиной остановки предприятия, так как у компании большие проблемы с оборотными средствами. Так по данным инвесткомпании "Драгон Капитал", из общей суммы долга около 350 млн - краткосрочные обязательства. А долги комбината за поставку сырья в январе-феврале составили 250 млн грн. Убыток предприятия за полгода - 162 млн грн.
Померадлонацики могут быть довольны, всё у них получилось....
Сегодня от ящега услыхал предвыборное- протащился-
"Ющенко дав нам экономичну свободу! Я за Ющенка!"(ага. Свобода ОТ денег, которые не плотють на госпредприятии)
"Ющенко зробыв видродження села! Я за Ющенка!"- без комментариев
"Я хочу жыты в Европи! Я за Ющенка!" - ну и езжай. Уже миллионы не выдержали- уехали- догоняй. Вместе с Ющенко. Правда, Ющенко смоется не в Европу, а в Америку- у него ТАМ семья и капиталы.
И еще несколько.
оранж шизоиды. Жители иностранной страны Киевляндии.
_________________
Чем больше демокгастии- тем жырнее демокгасты
Зарегистрирован: 20 май 2009, 09:15 Сообщения: 2912 Откуда: Греческая провинция
Да ну...
Во время "революции" в Киев сползлось вся вуйковская кодла из западных регионов. Ачьо, они, один хрен, не работают. Зато в Киеве туса, халявная жратва и бухло. Плюс ко всему вариант зацепить в толпе киевлянку с баблом и хатой (таких примеров было уйма)
Студентам вообще похер на все было. Главное не учиться, а тусоваться. Опять же - в палаточном городке жратва, теплые вещи, тусовка и бухло (водку завозили из метро в ящиках из-под круп)
Васенька, народ не вышел. Его вывели. Это называется манипуляция. Мало последующих подтверждений?
Угу , видел как выводили народ на Фестивальную, то есть привозили после работы на автобусах . Как баранов загоняли, на площадь, хотели показать , что сторонников ту... больше .
Зарегистрирован: 20 май 2009, 09:15 Сообщения: 2912 Откуда: Греческая провинция
Иностранных журналистов, приезжавших специально делать материал по "революции" обрабатывали тоже забавно. Помницца, приезжал мой хороший знакомый - корр одного французского издания. Позвонил рано утром - с трапа его и еще человек 10 журналюг встретили, погрузили в бус и отвезли в штаб на Банковую. После обеда дали потолкаться в толпе на майдане, а потом под предлогом согреться, упоили вусмерть. Когда я нашел вечером знакомого у полаточного городка, он был уже невменяем и еле стоял на ногах. А вот два диктофона и фотокамера его пропали. Нашлись на утро в штабе. По-итогу, чувак прилетев домой не досчитался четверти отснятого материала, который оранжисты, видать, вытерли...
Зарегистрирован: 20 май 2009, 09:15 Сообщения: 2912 Откуда: Греческая провинция
Васенька, ну что ж ты ведешь себя как тупя курица, которой в лицо сказали, что она жирная, а она в ответ начинает истерично вопить "А ты?! На себя посмотри!" Я же говорил, мы стебемся, потому что есть повод - годовщина "революции". Дык постебись над собой и ты, раз такой приверженец оранжизма. Скажи открыто "Да, Я ЛОХ" или аргументируй свое несогласие с нашим мнением. Только не съезжая на Януковича и прочих.
Васенька, ну что ж ты ведешь себя как тупя курица, которой в лицо сказали, что она жирная, а она в ответ начинает истерично вопить "А ты?! На себя посмотри!" Я же говорил, мы стебемся, потому что есть повод - годовщина "революции". Дык постебись над собой и ты, раз такой приверженец оранжизма. Скажи открыто "Да, Я ЛОХ" или аргументируй свое несогласие с нашим мнением. Только не съезжая на Януковича и прочих.
Та певно зранку 22 листопада 2004 року, у маршрутці, якою ми з тобою прямували на Майдан. Певно, по-очах ми упізнали одне одного, та зрозуміли що прямуємо в один бік. Слово за слово, ми розговорилися та пояснили одне одному, що штовхнуло нас на цей крок. Не дуже ми вірили Ющенку. Так, справді, приємний молодий економіст викликав у нас набагато більше симпатій ніж дебелий, неоковирний хам-прем’єр. Та разом із тим ми розуміли, що людина з колишнього кола президента Кучми, не могла не забруднитися у багні корупції. З іншого боку, не надто нас лякали судимості Януковича. У Києві тоді жартували - «вони всі там посадові особи». Плюс – мені, уродженцю Запоріжжя, та й не знати, як просто міг за совка потрапити за грати підліток?! Ми посміювалися над гаслом «Бандитам-тюрми». Хіба за Ющенком не було олігархів? Хіба за олігархами не стояли бандити? Він що, присягався пересадити все своє оточення?
Ми з тобою чудово усвідомлювали, що «Вибір-2004» був насправді вибором самого товстого серед чортів. Кого не обери – буде такий самий чорт. Ми не діти, ми знали - на тих щаблях влади чесних та шляхетних не існує.
Що ж нас штовхнуло на акцію громадської непокори? Аж ніяк не те, ХТО йшов до влади. Штовхнуло нас те ЯК ВІН ЙШОВ.
Пам’ятаєш друже, саме про це ми розповідали у маршрутці один одному? Підприємців, які перелічували гроші на штаб Ющенка, вже за добу душила податкова. Постраждало кілька моїх партнерів. Податківці під час перевірки радили нам самим списати ПДВ. «Є наказ, допомогти Януковичу», - казали вони відкритим текстом. Ми потім порахували, завдяки чудасіям «Єдиного кандидата» осінню 2004 моїй фірмі посміхнувся новий верстат і 5-6 робочих місць. А була ще й відверта кримінальщина. Знайома попросила мене заїхати поспілкуватися з її братом, аби заспокоївся. Хлопець роздавав на вулиці листівки за Ющенка, був за це затриманий ментами і кинутий на 5 годин в камеру до урок. Таких дурних очей в підлітка, я не бачив від часів останнього «маскі-шоу». Мій брат казав, що у Запоріжжі на заводах в цехах наказували працівникам принести відкріпні талони, інакше – звільнення по скороченню. І це було цілком серйозно, в часи коли я був у Запоріжжі заводським майстром, якось на моїх очах у потрібну партію прийняли всю зміну. А в 2004-му, у відділах, тих хто вішав на комп’ютери помаранчеві стрічки позбавляли премії. Про підготовки «каруселей» та автобусів з «робочими зі Сходу» я знав ще до першого туру виборів – родичі з Запоріжжя розповіли. Людей на заводах збирали, де ж це приховаєш? По селах з «агітбригадами» Януковича їздили молодики відверто бикувато-бандитського вигляду, які не криючись заявляли селянам: «Нє проголосуєтє как нада – на фіг хати попалім!» Все село те чуло. Пам’ятаєш, друже, ми розповідали одне одному все це і не могли зупинитися? Ми переказували НЕ страшилки з телека. Ми розповідали те, що чули від своїх братів, сестер, дядьків, батьків та інших рідних людей. І розповідаючи, ми знову й знову приходили до одного й того самого питання.
Якщо вони так починають, то ЩО БУДЕ ДАЛІ?
Ми бачили підготовку до масштабних фальсифікацій виборів. Ми бачили, що по всій країні людей залякують та примушують. Ми бачили, що нас намагаються зламати через коліно. А ми з тобою – не ті люди, яких можна вдарити безкарно. Ми не для того пішли з совкових заводів у приватний бізнес, аби нас знову заганяли у стійло. Ми не за тим недосипали та недоїдали, створюючи власні підприємства, аби потвора з влади вважала за можливе наказувати нам як нам жити, кому платити, та за кого голосувати. Ми не для того відбивалися від рекету, бандюг та ментів, аби дозволяти владі спілкуватися з нами у ТАКИЙ спосіб. Ми – не кріпаки мовчазні. Ми не підставляємо другу щоку - ми б’ємо у відповідь.
Ми – козацького роду. Ми – українці. Ми – люди, врешті решт!
З такими настроями ми вийшли на Майдан Незалежності ранком 22 листопада 2004 року. Вийшли і зрозуміли що таких як ми – море. Море, бурхливе людське море колихалося прямо перед нами. Це був перший крок до незабутніх трьох тижнів опору, боротьби та віри у перемогу.
Друже, а які почуття з Майдану тобі згадуються більше за все? Мені тільки два. Несамовита, бурхлива, відчайдушна радість і шалений, лиховісно-жахливий страх. Страшно було дивитися в очі спецназівцям під Адміністрацією Президента. Страшно було від почуття невідомого попереду. Але це був страх звичний. Якийсь буденний. Набагато страшніше - коли боїшся за інших. А боятися треба було.
Боялися за підлітків з ПОРИ, що влягалися під колеса автобусів зі східняками. Боялися за хлопців які видряпалися на КАМАЗи з піском, біля будівель Адміністрації Президента та Кабміну. Боялися за дівчат, що ходили з квітами до бійців спецназу МВС. Боялися за студентів, що спілкувалися на вокзалі з прибічниками Януковича зі Сходу. Це було дуже страшно. Від напруги зводило щелепи. Сказати, що східняки були налаштовані агресивно – це не сказати нічого. Боялися просто за людей які були на Майдані. Ми знали що Київ було оточено військами. Ми не мали ілюзій стосовно потвор у владі. Їх вистачило б у разі потреби і на провокації, і на різанину. А далі – громадянська війна. Дитині було зрозуміло, достатньо було першої ж пролитої крові – і процес став би невтримним. Кров потекла б сто-ріками. На війні нема хороших та поганих – є свої та чужі. Це тепер прибічники Януковича твердять, що достатньо було одного «шахіда» і Майдан розбігся б. Де там?!
Ми з тобою, друже, бачили на Майдані зовсім інші настрої. Зовсім інші прагнення. Зовсім інших людей.
А пам’ятаєш, яке незабутнє відчуття братерства панувало на вулицях Києва протягом усієї Революції? Ми йшли містом і махали кожній зустрічній машині з помаранчевою символікою. А вони вітали нас у відповідь. Пам’ятаєш як біля будинку профспілок нас, замерзлих та втомлених, годувала пиріжками якась бабуся? А як хлопець бикуватої зовнішності і зрозумілої професії покликав нас, замерзлих під АП, пити каву та грітися у свій «бімер»? «А шо ви думали? Я тож живу у цій країні!» - сміявся він. Пам’ятаєш, як у багатьох приватних магазинах підприємці-хазяї ввели «помаранчеву акцію», себто 15% знижки кожному, хто заходив з помаранчевою символікою? А пам’ятаєш росіян, які стояли на Майдані разом із нами? Як вони скандували: «Росія – нє Крємль! Путін – нє Росія!» Вони нещодавно написали, що в них зараз з виборами робиться. А лікарку з дуже відомої приватної клініки, що працювала у медпункті на Майдані? А працівників ресторанів, що тягали на Майдан їжу? А підприємців, що за власний кошт купляли та привозили валянки, одежу, обігрівачі? А хлопців-програмістів з банку, які налагоджували лінії в інформцентрі? Отак пригадаєш таких людей і можна слухати теревені прибічників Януковича, що на Майдані всі стояли за гроші. Це скільки ж нам з тобою треба було заплатити, аби ми свої роботи в теплих офісах за повноцінну зарплатню, проміняли на зимову хурделицю, страх що аж по кістах водить, сирість та постійну втому? Зрештою, що їм іще казати?
А пам’ятаєш тих ментів, що говорили з якимось акцентом та геть не розуміли української? Які чкурнули від нас, коли побачили росіян з триколором? Ким же вони були насправді? Кримчанами, чи таки росіянами? Цього ми вже не дізнаємося ніколи. Точно знаю лише одне – вони були. Ми з тобою їх бачили.
А пам’ятаєш той вечір 28-го листопада, коли на Майдані стало відомо про рух на Київ внутрішніх військ? Краса й годі. Світло почало гаснути, мобільний зв'язок вимикало, чутки кружляли скрізь самі незбагнені. Хіба людей стало менше? Та більше, ледь не удвічі. Та ще й усі під’їзди до Майдану виявилися перекриті приватними машинами. Немов почаклував хтось. Хлопчики й дівчатка з ПОРИ рвалися зустрічати вантажівки військових ще на околицях міста. Добре, що до цього не дійшло. Війська тихенько відвели до місць дислокації. Тепер ми знаємо, що зупинені вони були завдяки позиції керівництва СБУ та ГУР Генштабу Збройних Сил.
А пригадуєш як я зустрів своїх земляків з Запоріжжя? Як вони нам горлали, що вони теж мають право на вибір і хочуть щоб з ними теж рахувалися?! А потім тихенько спитали де навколо можна дешево поїсти? Бо їх привезти – привезли, а нагодувати – забули. А на вулиці – мороз. Пригадую, як ти їх вів до нашої польової кухні і вони жахалися від людей с помаранчевою символікою. А ти знайомив їх з нашими, і представляв їх нашими земляками. Бо ми ж усі з України, хіба не так? Потім вони відтаяли, наїлися, слухали концерт і сміялися разом із нами.
Кожен зустрічний сприймався як брат. Кожен був рідним та дорогоцінним. Хочеш вір – я відчував себе тоді часткою великого народу! Великої нації. Я готовий був обійняти як брата кожного зустрічного, включаючи й наших опонентів з табору Януковича. Це було дивовижне відчуття. Аж інколи стає сумно. Невже аби люди стали рідніші одне до одного, треба підвести їх впритул до війни? Чого нам бракує у звичайному житті?
А тобі часто дорікають стоянням на Майдані? Мовляв, пишаєтеся? Привели Ющенка до влади? Ну й чого ви добилися? А я не соромлюся відповідати.
Так – пишаюся! Ми протистояли фальсифікації виборів. А фальсифікація була, це підтверджено рішенням Верховного Суду. Балачки про упередженість Київського суду не приймаються, Янукович визнав його рішення. Я надто поважаю Януковича, аби припустити, що він не зміг найняти вправних адвокатів. Далі. Саме завдяки нашому промерзанню на Майдані, в Україні існують свободні вибори. Існує змога замість одного кандидата, що не виправдав надії, обрати іншого. А деякі екземпляри – взагалі усунути від влади на віки вічні. Про Мороза чув? Більше так зраджувати виборців не наважиться ніхто – живий приклад стоїть перед очима. Може й небагато, але в декого нема й такої змоги.
Друге – ми маємо свободу слова. Влада не може бути ідеальною, бо не може бути ідеальною людина. Аби ми могли зробити про неї висновок – потрібна вільна журналістика. Звичайно і від свободи слова можна втомитися. Але краще вже так, ніж ОТАК чи ОТАК.
А до Ющенка у мене багато дуже неприємних запитань. Це НЕ завдяки йому ми маємо вибори, а завдяки тисячам людей, які вийшли на Київський Майдан та безліч майданів своїх міст, з ОБОХ БОКІВ БАРИКАД, аби відстояти своє право на вибір. Саме з обох! Без опору біло-блакитних, помаранчеві залюбки перетворилися б на українських Путіних-Медвєдєвих. Це НЕ завдяки Ющенку ми маємо свободну пресу, а завдяки сотням журналістів, які голодували проти утисків свободи слова, як на 5-му каналі, або не давали помаранчевій владі ні сну ні спокою від перших хвилин її існування. Завдяки їм ми знаємо про багато темних справ. А скільки таких справ завдяки журналістам було упереджено – знає хіба що Господь Бог. А що зробив президент який п’ять років тому користувався нечуваним кредитом довіри? Та й взагалі, яким боком причетний Ющенко до НАШОГО свята? Один з наших товаришів на Майдані казав: «Якщо переможе Ющенко – ми зможемо його переобрати. Якщо вони фальсифікують вибори – вибору в нас уже не буде». Завдяки нам же, вибір у нас є. І ми ним скористаємося.
Пам’ятаєш друже, як закінчився Майдан для нас? Скільки тоді було оптимізму?! Як ми бачили своє майбутнє, сповнене радощів, надбань та успіхів?!
За рік я зустрів тебе, і ти сказав мені фразу, яка дзвоном врізалася мені у пам'ять. «Якщо помаранчеві виявилися такими самими бридотами, як і ті – хай їм трясця в черево. Свій добробут я собі влаштую сам, хай навіть на зло їм. А своє ставлення до них я висловлю на наступних виборах. Наразі – маю таке право».
Ти правий друже. Завдяки тим незабутнім трьом тижням – ми маємо таке право. Ми обов’язково ним скористаємося. Одного дня ми зрозуміли, що більше не можемо лишатися байдужими. Ми вирішили самі взяти на себе відповідальність за долю своєї країни. І може перша спроба виявилася невдалою, та аби жити дорослим життям, треба почати самому відповідати за власні помилки. Зрештою, «критикувати країну може тільки той хто за неї бився». Шкода, що люди вирішили - задля побудови суспільства панування закону достатньо лише трьох тижнів стояння на Майдані. Не побачили ми ані зникнення «понятій», ані громадського опору безладу корупції. Люди, які перемогли на Майдані, часто-густо відновленню корупції сприяли самі. У нас на фірмі зразу після Революції, менеджери хапалися за голову. «Як це не беруть відкатів? Як же ми продавати будемо? Невже [з жахом у голосі] ЧЕСНО?» Все поновилося знову. Інакше й бути не могло.
Задля побудови справжнього громадянського суспільства треба не «праведника у владу». Треба переламати систему життя, побудовану на корупції та «поняттях». Боротьбу не закінчено, все ще попереду. Кожного дня треба відстоювати свої права у судах, вимагати ставлення до себе як до людини, капати на мозок можновладцям, що вони зобов’язані виконувати свої обов’язки. Вода камінь миє. Це набагато складніше, ніж один раз кинути бюлетень, або три тижні потанцювати на Майдані. Але ми готові до дії. Ми не боїмося труднощів. Бути героєм кожної днини набагато складніше, ніж зробити героїчний вчинок один раз. Але ми нікуди не тікаємо. Ми – тут, в Україні.
Зрештою «Лише той вартий і життя і волі, хто кожен день іде за них на бій».
Того дня ми не злякалися. Ми стали плече до плеча. Ми перемогли.
За два дня Майдана не видел ни пьяных, ни с искаженными злобой лицами людей. Даже бомжи приобрели человеческий вид. Ни разу не слышал мата. Царила атмосфера "все люди братья". Люди из Донбасса на Майдане быстро теряли настороженность, удивляясь радушию киевлян.
Эх ты, " сваботный" млять. На пятом году "сваподы" бздишь даже зарегистрироваться и подкидываешь свое тупое копипастное фуфло из-за угла, как террорист гранату, начиненную брехливым оранж говном...
_________________
Чем больше демокгастии- тем жырнее демокгасты
Эх ты, " сваботный" млять. На пятом году "сваподы" бздишь даже зарегистрироваться и подкидываешь свое тупое копипастное фуфло из-за угла, как террорист гранату, начиненную брехливым оранж говном...
Нет, просто западло регистрироваться рядом с таким придурком как ты.
Нет, просто западло регистрироваться рядом с таким придурком как ты.
Брешышъ. Просто бздишъ. В том числе заведомо будучи не в состоянии смита ущучить.
А вот и мнение Ющенко о Майдане Пять Лет Спустя.
Цитата:
Ющенко признал, что разочаровался в Майдане 14:33 ИА REGNUM Президент Украины Виктор Ющенко заявляет, что его разочарование Майданом столь же велико, как и разочарование в «оранжевой революции» обычных украинцев.
«Я был очень наивным, начиная с того, что я думал, что люди, стоявшие за моей спиной на Майдане, будут мыслить как я, перенести их с Майдана в кресла, и мы получим второй прорыв. К сожалению, нет», — отметил глава украинского государства, которого цитирует УНИАН.
По его словам, быть на Майдане — это одно, а быть профессионалом — совсем другое.
«Для того, чтобы сформировалась команда, не нужен Майдан, и не год (в должности) президента, и не два», — сказал он, добавив, что это проблема становления украинского государства.
«Поверьте, пока не проверишь в бою, трудно давать оценки через Майдан другим политикам. Мое разочарование такое же, как и ваше. Разве я не хочу, чтобы у нас было лучше, разве я не перебрал всю команду», — сказал также Ющенко.
Напомним, 22 ноября на Украине отмечают День Свободы — в честь начала «оранжевой революции», эта дата определена указом президента страны Виктора Ющенко в 2005 году как «символ утверждения на Украине идеалов свободы и демократии».
Сегодня президент Украины в рамках празднования выступит с речью и вручит государственные награды, на Майдане вечером будто масштабный музыкальный концерт.
Тото-жа- мозги сушить, мешки тягать- это не на площах плясать- апельсины жрать.
_________________
Чем больше демокгастии- тем жырнее демокгасты
Твое "я"- это бздык хорька в темной норке, который сквозняком вынесло в присутственное место, и только.
Сквознячек принес- сквознячек и вынесет.
А то дезодорант можно применить
_________________
Чем больше демокгастии- тем жырнее демокгасты
Украина на грани дефолта 09:48 Утро.уа Украина занимает первое место в мире по риску государственного дефолта. Об этом заявил «регионал» Николай Азаров в эфире телеканала ICTV.
Он отметил, что «Тимошенко за этот год умудрилась занять только у МВФ 11 миллиардов (долларов), у России — 2 миллиарда (долларов), а всего, в общей сложности — 20 миллиардов (долларов)».
«У нас было соотношение государственного долга к ВВП примерно 12%. Сейчас оно приближается к 45%», — сказал «регионал».
Азаров заявил, что правительство Тимошенко в этом году выдало государственных гарантий на 70 миллиардов гривен.
«Помимо госгарантий правительство Тимошенко умудрилось выпустить ценных бумаг на 54 миллиарда гривен», — отметил он.
«Все это в совокупности составляет громаднейший долг, по которому рассчитываться будут поколения и не один год», — сказал Азаров.
«Все предыдущие правительства вместе взятые заняли в 3 раза меньше, чем за 10 месяцев Тимошенко», — заявил «регионал».
Тем временем, Партия регионов готовит постановление об отставке правительства Юлии Тимошенко — это подтвердил лидер Партии регионов Виктор Янукович в эфире телеканала ICTV.
«Мы внесли предложение нашим коллегам рассмотреть вопрос о недоверии правительству. Это постановление сейчас готовится, собираются подписи. Мы посмотрим, как будут депутаты реагировать на свое решение, которое недавно принято», — сказал он.
«Мы требовали, чтобы государство выполнило закон, который в государстве действует, о социальной защите и гарантиях. Если правительство его не выполняет — надо дать ответ на вопрос, как можно дальше жить», — отметил лидер регионалов.
«Зачем тогда нужны законы? Зачем их принимать, если есть один человек в стране, принимающий решения, как нам с вами жить. Зачем тогда Верховная рада? Зачем выборы проводить?» — заявил Янукович.
«Разрушается система государственного управления и разрушается вся законодательная база в таком случае. А какое можно принимать решение оппозиции, если мы не можем добиться выполнения законов», — сказал он.
Отвечая на вопрос, каковы будут действия «регионалов», если им не удастся отправить правительство в отставку, Янукович отметил: «Сколько там осталось до выборов? 53 дня. Выборы состоятся, и я избирателям сказал, и за свои слова отвечаю: если этот закон не будет выполнен этим правительством, его выполнит другое правительство».
«Первое решение, которое будет принято — это выполнение этих двух законов с 1 ноября», — заявил лидер Партии регионов.
Как известно, ранее Янукович заявил, что «регионалы» начали переговоры с фракциями Верховной рады об отставке Кабмина.
Потом он заявил, что Партия регионов не проводила и не проводит консультаций по созданию новой коалиции в парламенте и «технического» правительства.
Но самое интересное ИМХО- НА ЧТО ТИМОШЕНКО ПОТРАТИЛА ЗАНЯТЫЕ СРЕДСТВА?
Ну, раздарила банкирманам, которые их мгновенно вывели из страны и разворовали...
....
Да за такое бабло можно было создать новые отрасли экономики ...
А вместо этого мы- за счет необходимости отдавать даже проценты по долгам- свою экономику затормозим до нуля- во многих отраслях уже началось.
так что деньги эти ушли... на угробление НАШЕЙ экономики.
Или как?
_________________
Чем больше демокгастии- тем жырнее демокгасты
Зарегистрированные пользователи: Google [Bot], Google Adsense [Bot]
Вы не можете начинать темы Вы не можете отвечать на сообщения Вы не можете редактировать свои сообщения Вы не можете удалять свои сообщения Вы не можете добавлять вложения
Вход
Регистрация
FAQ
Поиск
Пользователи
