Форум Запоріжжя

Е6ать ту Люсю - от это заход!
Аж глаз радуется - каких жЫрных персонажей заносит под Забор.
Семен Семенович, вам что больше нравится - "молодеж" без мягкого знака или пробел перед знаками препинания?))))
"Конец" с большой буквы тоже хорош.)))
Ааааа! Песня!
Не знаю, чем вы заслужили такого поклонника, но завидую люто.

Помню старушку Салоху , еще как мисис Шерман

Неужели Смит пожаловал?

у Смита была особенная манера излагать свои мысли. Своеобразная очень.

да ладно? Шерман остра на язык была, а Салохаха так : ни рыба, ни мясо.

Изменилась у него манера общения)

Так, якщо мова незнайома, виникають певні проблеми. Але ж вони ваші

Ну що ж, можливо, я зміню думку. Завжди вважала, що ізоляціонізм шкодить, але бачу, що фільтр, хоча б тимчасовий, не завадить.

Ну да обычно чиновники решают придраться к языку чем решить проблему.
Русский в Украине знают все. Если работник государственной или коммунальной структуры не понимает что ему говорит на русском, возникают вопросы, а зачем ты тут сидишь?
Когда ты шел на работы ты знал как обстоят дела с языком в стране - тебя все устраивало. Вот работай и сейчас работай.
Тебя никто не заставляет отвечать посетителю на русском, но у тебя нет права игнорировать посетителя говорящего не на украинском.

а можно филтр от языкозабоченных и запорожских журналистов, и прочих недоразвитых личностей типа депутатов?

Солоха писала.
Ви знаєте, а я жила у 90-і. І нічого подібного не пам*ятаю. Хотя с памятью у меня всё нормально.

Так, я теж проти того щоб розділяти людей по яких ось признаках. На якій вони мові говорять; якої вони національності; яку віру сповідають, або взагалі: нормально вірити у боха чи ні; який прапор правильний, а який перевернутий; та будь що інше. Але ж все ж таки розділяти іноді не те що важливо, навіть життеважливо. Це коли йде війна і гинуть тисячі українців. Коли одна держава силою окупує територію іншої. Якщо хто не розуміє що бойові дії стали можливі тільки тому що майже не стало ніякої різниці у культурах між росією та Україною, той ідіот. Це та війна на культурному фронті яку ми програли як вже десятки років тому. І тому саме мовна стіна повинна стати новим культурним рубежем, який треба зводити пересилюючи самих себе заради нашого миру. Ми повинні показати світу і росіянам на сам перед, що Україна це не трохи інша росія, а це зовсім інша культура. Людина з критичним мисленням, яка заходить на форум, як правило не знаходить відповідей. Вона, як і більша частина інших людей, бачить якісь обоюдні звинувачення, якісь доводи, прийняти які вона може тільки якщо внутрішнє налаштована, або сказати інакше, загодя підготовлена до сприйняття певної інформації. Зокрема сили та авторитету російської мови у нашому Запорізькому регіоні саме спілкування на російській мові створює відчуття родинного альтруїзму – говоримо однією мовою значить ми браття, і навпаки – інша мова налаштовує відношення як до чужинця. Це передумови, тобто несвідома база сприйняття певної, у першу чергу потрібної ворогу, інформації. Тільки усвідомлення принципів роботи мозку, та біологічних принципів взаємодії у людському суспільстві підкаже вірні шляхи будь яких конфліктних питань одним з яких є культурне, або мовне.

В мене теж є російські за нацією та за народженням, які тільки російськомовні, які за Україну порвуть будь кого. В мене також є знайомі етнічні українці, практично україномовні у всіх сферах свого життя, які зовсім не розуміють цінності майдану, та нічого поганого не бачать у тому що росія відібрала Крим і частину Донбасу і до того ж у всьому звинувачують київську владу. Чому так відбувається дуже складне питання, якщо не враховувати культурну, морально етичну складову. У людей є певні свої уяви о цінностях світу які сформувалися на протязі усього періоду їх життя. А також від того яку кожна людина бачать свою роль у своєму ж житті. Одні бачать можливість зміни одного світу на інший і готові це робити. Інші не розуміють чим імперський світ поганий, бо знають своє місце, бо не бачать перспектив від іншого, демократичного, світу. Це все питання культури: історичної, етичної, моральної, соціальної, сімейної… та будь якої іншої окрім ідеологічної (релігія, культура) та освіти. Одні раби інші воїни.

Вот зацепила меня, эта тема и никак из неё не удалюсь
Вот села и задумалась. Много говорят о том, что украинский язык, долго и целенаправленно душили. Вот, уж и не знаю, так ли это. Кто нибудь припомнит, чтоб при совке, украиноязычному, запрещали говорить по украински, в общественных местах? Чтоб его за украинский язык, прессовали на работе или лишали возможности карьерного роста? Чтоб украинский язык, в школах, перевели в разряд зарубежной литературы и изучение украинских писателей, ограничили несколькими произведениями в год, наравне с действительно зарубежными писателями и это предмет, преподавали, всего один раз в неделю? Я хоть и освобождена была от изучения украинского в школе, но помню, что укр. лит и укр. мова, изучались на том же уровне, что и рус. яз и рус. литература. Вступительные экзамены, можно было выбирать, на русском, аль украинском сдавать. Детям из сёл, всегда поблажки делали. Из детства, прекрасно помню, Вечерню казку и деда Панаса. А первое отожествление себя с Украиной и понятие, что я украиночка, у меня чётко сформировались, ещё в детском садике, т.к. у нас была в группе, целая вешалка с украинскими национальными костюмами и мы переодевались сами в них, когда играли. Как же я обожала эти веночки, с цветными лентами и это для меня было так круто! А яркие сарафаны, расшитые пайетками, создающие узоры из красивых и блестящих цветов. Их у нас было много и на любой вкус. Но, веночки для меня были, самые - самые И мы эти веночки и на улицу с собой таскали. А мальчишки, в красных атласных или шёлковых шароварах бегали и вечно мы, друг у друга, отнимали эти широкие и красивые кушаки, которыми подвязывались. Что такое вышиванки, мы с детства знали и на утренниках в них выступали. Песенки украинские разучивали. Стишки читали. И это был не украинский садик, а самый обычный, на Малом, возле СШ №1. Чайкой или Ласточкой назывался, уже и не помню.
Некоторые магазины, назывались на украинском. Киностудии в Украине были и снимали фильмы, в том числе и на украинском. Может и не так много, но чёт мне подсказывает, что спроса особого, на эти фильмы, просто не было. Хотите сказать, что книжек детских или взрослых не было, на украинском? Но, чёт мне кажется, что это вряд ли. Радиопередачи, были на украинском. ТВ, тоже.
И вот не верится мне, что если бы, в магазине, парикмахерской, в больнице и т.д., вдруг кого-то, начали обслуживать, говоря с ним на украинском, это бы вызвало возмущение, гневные тирады, метание чего нибудь, в посмевшего говорить не на русском и угрожая судами, появились бы требование, чтоб в следующий раз, обслуживал, только русскоязычный.
И опять таки... Хотите сказать, что душили украинский, на востоке и в центре Украины, а запад не трогали и потому мы, в большинстве своём русскоязычные, а западная часть, нет? Что за бред?! Или хотите сказать, что душили только украинский, а ту же Грузию, Казахстан, Узбекистан и иже с ними, остальные 13 республик, не душили и поэтому, у них в большей мере, сохранился их национальный язык? Хотите сказать, что к Украине, применяли более жёсткие меры, по русификации? Так, вроде, я росла в то время и не помню такого. А может всё же предположить, что ничего такого не было и нам просто сейчас, умело, на протяжении нескольких лет, вколачивают в голову, другой вариант событий? Что просто манипулируют нашими воспоминаниями и восприятием?