Форум Запоріжжя

Мантис, а вы не задумывались, что значение литературы в современной жизни и культуре уже не так велико, как во времена нашей вьюности? У меня устойчивое ощущение, что пресловутая "российская культура" вымрет вместе с нами, воспитанными на книгах, неважно где - в Украине или России.
Утратит одну, обретет другую - русский язык уже не так велик и могуч, т.е. он, вроде как, такой же и остался, но больше в словарях, в быту всё максимально упрощается. Сложные словесные конструкции уже не воспринимаются на слух и утомляют глаз, большие объемы текста с размазанным тонким слоем мысли, пугают и отвращают. Я это заметила за собой - мне скучно, хотя я по прежнему могу влюбиться в книгу за хороший слог, но больше перечитываю из "избранного". Раньше я радостно продиралась через дебри чужих мироощущений, сотни страниц жонглирований словами, с интересом следила за полетом чужих мыслей, а сейчас... А надо оно вообще? И сравнить не с чем - как оно, когда в жизни читал только чужие блоги да форумы? Нахрена что-то помнить, если всегда можно посмотреть в Вики? Полагаю, что жить можно, и даже не плохо.
На одном ресурсе с превалирующим процентом россиян я присмотрелась к молодым "авторшам" - ааааа!!!! - и ничего, живут без знаков препинания, о литературе судят по экранизациям, оперируют расширенной версией словаря Эллочки и довольны жизнью.
В общем, я не ставлю крест на украинской культуре с постепенным вытеснением русского языка.)))
***оффтоп*** мысли вслух***

...
— Навіщо ця атмосфера таємничості? — запитав генерал Вейдер. — Ми поводимося, наче діти.
— За хвилину ви зміните свою думку, — відказав Шуман. — Це не той випадок, коли можна довіряти будь-кому. Аубе! — гукнув він, наче батогом хльоснув.
Це прозвучало майже як наказ, адже він був великий Програмувальник, а звертався до якогось там Техніка.
— Аубе! Скільки буде дев’ять разів по сім?
Той трохи поміркував. У його бляклих очах відбилося занепокоєння.
— Шістдесят три, — відповів він.
Конгресмен Брант звів брови:
— Це правильно?
— Можете перевірити, конгресмене.
Конгресмен вийняв кишеньковий калькулятор з ребристими гранями; тримаючи його на долоні, потицяв у клавіші, глянув на індикатор і знову заховав.
— Оце й є здібності, заради яких нас сюди запрошено? Хотіли показати ілюзіоніста? — поцікавився він.
— Ауб здатний на більше. Він запам’ятав кілька операцій і, користуючись ними, рахує на папері.
— На паперовому комп’ютері? — зі стражденним виглядом запитав генерал.
— Ні, сер, — терпляче став пояснювати Шуман. — Не на паперовому комп’ютері, а на звичайному аркуші паперу. Будь ласка, генерале, запропонуйте число.
— Сімнадцять.
— Тепер ви, конгресмене.
— Двадцять три.
— Добре! Аубе, помножте ці числа і, будь ласка, покажіть джентльменам, як ви це робите.
— Так, Програмувальний, — швидко закивав Ауб. Із однієї нагрудної кишені він видобув невеличкого нотатника, а з другої — тоненького фломастера. Зморщивши чоло, заходився старанно виводити якісь позначки на папері.
Генерал Вейдер різко урвав його роботу:
— Покажіть, що там у вас.
Ауб простяг папір.
— Що ж, — промовив Вейдер, — схоже на число «сімнадцять».
Конгресмен Брант кивнув, додавши:
— Воно-то так, але я гадаю, що будь-хто може змалювати цифри з дісплея комп’ютера. Певно, я й сам можу намалювати більш-менш пристойне «сімнадцять» навіть без попередніх спроб.
...

1626 рік

Київський митрополит Йосиф Краківський склав акафіст до Святої Варвари. Москва дозволила, але за умови його перекладу російською мовою. Синод наказав Київському митрополитові позбирати з усіх церков України книги старого українського друку, а замість них завести московські видання.

1627 рік

Указом царя Михайла Федоровича Романова, та патріарха Московського Філарета, що був його батьком і співправителем, наказано було книги українського друку зібрати й спалити.

1662 рік

Наказ царя Олексія з подання патріарха Московського спалити в державі геть усі примірники надрукованого в Україні Учительного Євангелія К. Ставровецького.

1667 рік

Андрусівська угода. Укладаючи договори з поляками, цар Олексій ставив такі вимоги стосовно українських книг, їх авторів та видавців: Все те, в которых местностях книги печатаны и их слагатели, також печатники, или друкари, смертью казнены и книги собрав сожжены были, и впредь чтобы крепкий заказ был бесчестных воровских (саме таку назву дано українським книжкам) книг никому с наших королевского величества подданых нигде не печатать под страхом смертной казни .
...
1983 рік

Постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР Про додаткові заходи з поліпшення вивчення російської мови в загальноосвітніх школах та інших навчальних закладах союзних республік , так званий Андроповський указ .

1984 рік

Наказ Міністерства культури СРСР про переведення діловодства в усіх музеях Радянського Союзу на російську мову.

Початок в УРСР виплат підвищеної на 15% зарплатні вчителям російської мови, порівняно з учителями української мови.

1984-1985 роки

У концтаборах було замордовано Юрія Литвина, Валерія Марченка, Василя Стуса, Олексу Тихого.

1989 рік

Постанова ЦК КПРС про Законодавче закріплення російської мови як загальнодержавної .

1990 рік

Прийняття Верховною Радою СРСР Закону про мови народів СРСР, де російській мові надавався статус офіційної.

1993-1995 роки

Посилення антиукраїнського терору в освіті, культурі, засобах інформації.

Вбито кілька десятків активістів національних українських партій та організацій у різних містах України, зокрема голову секретаріату Руху Михайла Бойчишина, спалено хату-музей Тараса Шевченка.

Жодного злочинця по цих справах не було засуджено і навіть не заарештовано.

1994 рік

Намагання надати російській мові статус офіційної в незалежній, вільній, суверенній, самостійній Україні.

Заява Президента України Л. Кучми про його намір внести поправки до чинного законодавства з метою надання російської мові статусу державної.

Як наслідок: призупинення відновлення українських шкіл, переведення частини українських класів та шкіл на російську мову навчання.

1995 рік

Міністерство національностей України розробило напівтаємний Проект державної програми... розвитку російської культури в Україні до 2000 року , в якій одна з національних меншин отримувала більші права, ніж українці.

1995 рік

У Харкові керована С. Кушнарьовим місцева влада відкрила пам ятник україножеру маршалові Г. Жукову, який у кінці війни підписав наказ про виселення з України всіх українців.

Почато видання паспортів, написаних українською та російською мовами.

1998-2001 роки

У зв язку з інформаційною революцією 90-х років російщення України відбувається ще інтенсивнішими методами, ніж за часів Валуєвщини.

Інформаційний простір України майже повністю зрусифікований.

Неукраїнська, а часом антиукраїнська політика урядів України призвела до того, що державну мову з української преси витіснила мова сусідньої країни, і співвідношення між україномовною та російськомовною пресою складає 1:10.

Зате Україна посідає перше місце у світі за рівнем оподаткування власної книги 28%.

Дневники нациста Геббельса издадут на украинском языке
/

"Майн Кампф" Адольфа Гитлера в России после развала СССР несколько раз переиздавалась, ее и сейчас при желании можно купить, и что из этого следует?! Что напали на Украину ее начитавшись?!

Браво, Семен Семенович!
Не в бровь - а в глаз.

А "Майн Камф" , к слову запрещена - что в РФ

Семене Семеновичу, а давайте ми трошки про українську культуру- літературу розділимо "мух і котлети". Так, книжок були стоси - але або ідеологічно витримані, або блискучі переклади (легендарний "Всесвіт", за яким весь Союз ганявся), Гончара за "Собор" зацькували. Культурні заходи регулярно - гопак-віночки народні пісні-ювілеї Шевченка ( а "В Суботові" ніби й не писав ніколи). Зате коли заспівала "Червона рута", причому любовну лірику,то з Івасюком щось взяло та й трапилося, український оригінал "За двома зайцями" зник як і не було, идейно відрихтованого "Білого птаха" зняли з прокату після першого показу, відновлювали по копії, що десь аж в Австралії зберіглася, а що було з Миколайчуком на студіїї Довженка, краще не згадувати. І це ще далеко не все. Зате тепер можна декларувати, що без російської мови не буде нам ні науки, ні культури.

Ну якщо конкретно про Миколайчука, то то мова як раз не про Ступку, а про Конкіна - причому він казав це відкрито, все це є в мережі. Та й про "Зайців" -копії від перегляду побилися,як каже ваш батько, якому в цих справах можна вірити, а категорія все одно низька. От і виходить як про кішку з іншого приводу - вона ще "розумна і ввічлива", привіт з Криму))). Можна, звичайно, стати на виправдану позицію "істина посередині і правди ми ніколи не дізнаємось". Особливо коли та правда й непотрібна нікому.

?! Я щодо Ступки вам посилання навів на інтерв`ю Гаврилюка Гордону. яке пригадав і знайшов, про Конкіна - не читав, принаймі не пам`ятаю. Щодо кіно - мій працював кіномеханіком ще до армії з 56-го року, і в армії крутив кіно, і з 59-го до розвалу системи сільської кінофікації. І я навіть встиг під його наглядом проводити кіносеанси, і клеїти побиту плівку... Ну якщо Ви більше знаєте про фільми - то пробачте.
Нехай буде істиною Ваша правда.

...На істину в останній інстанції не претендую, але очам своїм безсоромним вірю.

Можна й так. Але картати саме Ступку за те, що він погодився на роль Ореста, якого Миколайчуку просто заборонили грати, і не називати конкретних осіб, які це робили (того ж Мережка) - то вже надто навіть по-гордонівськи. Бульвар, що ж ти поробиш, закон жанру

— Еще не простили?

— Нет. Я вообще не прощаю — никого и никогда. Богдану Ступке, например, не прощу Миколайчука: Иван помог ему выбиться в люди, а он отобрал у него роли. С этого и началась Иванова трагедия.

Тому що правильно буде так: "Мне все равно на каком языке говорить по русски!"

До речі. не факт, що Гаврилюк саме це сказав, журналісти вміють такі речі робити добре.
Трагедія Миколайчука почалася трохи раніше, з "Тіней забутих предків", на яких відбулася демонстрація. Фільм кинули на полицю, Параджанову влаштували веселе життя. Далі - "Білий птах", Ореста він пише для себе, йому забороняють грати і ставлять вибір - або позитивний герой, або фільму нема. Миколайчук був змушений згодитися, роль віддали Ступці - невелике щастя, до речі, засвітитися в такій ролі в ті часи, "Білого птаха" також на полицю кинули Ну там довго можна розказувати.А що він ще в Миколайчука відбирав,не пригадаєте? Хоча річ не в тому. А в тому, що коли з вами не погоджуються і намагаються аргументувати, для вас це категорія "викручуватися". Тобто, про все є дві думки - ваша і неправильна, я вірно зрозуміла?

Вам дати поіменну відповідь, хто ці люди тут? Я можу, і доведу чому, але ви образитесь. І не тільки ви. Особливо відносно лайків - порадувало. Лайки вище голови, а з лайками - навпаки.