Форум Запоріжжя

3 мая - Всемирный день свободы печати.


Также 3 мая - День солнца

http://www.calend.ru/holidays/0/0/38/6/

Может и в ЗП надо че-то провести? А то в последнее время появились жалобы на свободу печати...

Если чего-то проводить, то нужно было думать раньше. А выпадает на праздники, хрен кто что проводить будет.

Мне все равно... Я - читатель. Просто хотел напомнить. Все равно праздник из-за парада погулять не получится, а 3-го уже газетчики выйдут на работу, выпуск готовить...

Якщо у світі лінія фронту пролягає між «цифровим» суспільством та «аналоговою» владою, то в Україні боротьба досі точиться на «аналоговому» полі. Достатньо поглянути на перелік душителів свободи слова від Національної спілки журналістів України, й бачимо, що за спиною кожного з них стоїть відчуття безкарності й уседозволеності, притаманне місцевим князькам-феодалам, партійним номенклатурникам, медіавласникам із ментальністю рабовласників. Після приходу до влади Віктора Януковича та Партії регіонів суспільство не спромоглося мобілізуватись і вчинити спротив процесові згортання свободи слова та впровадженню системи політичного диктату в медіа.



Американська неурядова організація Freedom House, яка у січні виключила Україну з категорії вільних країн, констатує, що Янукович не зміг забезпечити умови для вільного розвитку медіа. Намагаючись наслідувати Росію, де «керована демократія» батогом і пирогом спонукає громадян миритися з обмеженням їхніх прав і свобод, українська влада повторює тамтешні методи наступу на свободу слова. На позір ведеться боротьба з порушеннями суспільної моралі, авторських прав, екстремізмом і кіберзлочинністю, переписуються то на краще, то на гірше медійні закони, тривають дрібні «прикордонні сутички» з журналістами, тим часом як основні сили скеровуються на встановлення контролю над впливовими медіа – прямо чи опосередковано, через забезпечення лояльності власників. У дечому Банкова пішла навіть далі за Кремль, узявши на роботу найбільшого медіавласника Валерія Хорошковського та довіривши йому контролювати не лише спецслужбу, але й, опосередковано, регуляторний орган у галузі телебачення і радіомовлення.



Freedom House відзначає, що інтернет стає дедалі важливішим джерелом незалежної інформації для українців. Одначе, якщо бути точними, інтернет – це лише середовище, де поширюється інформація, яку постачає переважно професійна, а не «громадянська», журналістика. Українська влада руками медіавласників витісняє професійну журналістику з медіаринку, замінюючи її розвагами та відтворенням повідомлень прес-служб. Як і в Росії, де влада свідомо залишила «оази» відносної свободи слова, - «Новую газету», «Эхо Москвы», «Дождь» та низку сайтів, - в Україні зона вільного поширення якісного журналістського контенту обмежується інтернетом, кількома газетами, телеканалами ТВі та, вже меншою мірою, 5-м. Територія цього ґетто достатньо мала, аби навіть найсенсаційніші факти, що могли б дискредитувати владу, циркулювали в ньому, не справляючи істотного впливу на громадську думку.



Рік тому, після заяв про цензуру та втручання в редакційну політику журналістів телеканалів «1+1» та СТБ, було засновано журналістську ініціативу «Стоп цензурі!». Рух, діяльність якого докладно висвітлює «Телекритика», змусив владу себе поважати, про що свідчить не лише публічна реакція можновладців на заяви та акції протесту, але й наполегливі спроби дискредитації «Стоп цензурі!» у провладних медіа. Під тиском активістів ініціативи представники Партії регіонів, зокрема й сам Віктор Янукович, мусили визнати, що ситуація із свободою преси в Україні далека від ідилічної. Що, втім, не означає ані визнання владою відповідальності за те, що відбувається, ані бодай якихось її дій, спрямованих на покращення становища.



Ініціатива «Стоп цензурі!», попри всі свої успіхи, не стала масовою й залишається переважно журналістською, тож влада, обороняючись, завдає інформаційних (і не тільки) ударів по «журналістах як класу». Так, радник президента Ганна Герман заявила, що журналісти, як і державні службовці, повинні декларувати свої доходи, пояснивши, що це сприятиме подоланню проблеми замовних матеріалів (джинси). Не раз лунали звинувачення в упередженості та виконанні «замовлень проти влади» з уст прем’єр-міністра Миколи Азарова та президента Віктора Януковича. Водночас влада безперестанку декларує глибоку повагу та відданість свободі слова.



Попри те, що ресурси руху «Стоп цензурі!» обмежені, а акції - не завжди успішні, він є головним середовищем журналістського спротиву наступові на свободу слова. Медіаексперт Лаврентій Малазонія з певною гіркотою констатує, що журналісти, і «Стоп цензурі!» зокрема, виявились єдиним опонентом влади в умовах, коли політична опозиція занепала, а громадянська ще не народилась.



Чому ж суспільство, яке кілька років тому показувало світові приклад волелюбності та готовності відстоювати свої права, сьогодні з такою легкістю ними поступається? Згідно з дослідженням, протестна активність українців зростає пропорційно до частоти порушень їхніх прав. Тож паралелі з Білоруссю та Росією проводити поки що не можна. Одначе несхоже також, щоб найближчим часом Україна пішла шляхом Тунісу чи Єгипту, - хоч як би цього хотілось решткам політичної опозиції, які наполегливо закликають своїх прибічників в інтернет та соціальні мережі. Череда революцій у Магрибі була ланцюговою реакцією, якій передували десятиліття, ба навіть століття упокорення у страшних злиднях. Це сталось у країнах, де рівень свободи преси, доступу до комунікаційних технологій, та, зрештою, й рівень життя значної частини громадян є набагато нижчим за український. Тепер, коли «цифровий» натовп із твітером у смартфонах скинув «аналогових» диктаторів, перед ними постає питання, на яке свого часу не було дано відповіді в Україні: що далі? // TK 3.05.11

в местной печати, кроме детальных описаний - «что заявил и о чем подумал» глава областной, районной администрации или городской голова, можно прочитать только приветствия или некрологи. Все остальное монопольно принадлежит местной власти. Такая возникла парадоксальная ситуация за деньги налогоплательщиков, за деньги местной общины - ни слова о реальной жизни местной общины, а детальный анализ о жизни чиновников.

Почему же, есть газеты, которые продолжают объективно освещать события: Миг, Суббота+, Правда.

Не финансирует власть, речь -о коммунальной прессе.

Президент Украины Виктор Янукович возглавил антирейтинг "Враги прессы -2010", составленный ОО "Институт массовой информации" и Киевским независимым медиа-профсоюзом.

Да вы, батенька, только что на государственный строй замахнулись.

смешно....................
но для туалетов бумажка годится.

Как по мне, так сразу ассоциации-день свободы проституток Они тоже бывают интересными, захватывающими, профессиональными(!). Но по сути одно и то-же.

_________________
http://www.youtube.com/watch?v=6ZIYUTfuA7g#t=13

К сожалению, не смешно, а правда. Осталось только три газеты, которые хоть немного правдиво и объективно показывают нашу действительность.

Тема о том, чего нет, и в природе не встречается.

Это тебе кажется, потому что тебя в детстве неправильно воспитали. Всех считаешь засранцами, потому что сам такой

И где ж ты такой независимый незасранец работаешь? Поделись щастьем