Форум Запоріжжя

Здавалось, що тримаюсь нормально, але після чергового вечора з криками на сина через якусь дрібницю зрозуміла — щось не так. Я завжди була терпляча, а тут просто не стрималась. Вперше задумалась, що то, мабуть, не з дитиною щось, а зі мною. Знайома порадила подумати про психолога. Спершу відмахувалась, мовляв, “сама розберусь”, але потім лягла ввечері й зрозуміла — вже не можу навіть сама з собою поговорити без напруги.

І чому не пішли до психолога?