У Запорізькому Класичному приватному університеті вийшла монографія "Концептуальна влада". Її автори - професор цього університету Серій Опрятний та доцент Оксана Опрятна - розглядають проблеми впливу концептуальної влади на державний розвиток, наслідки, пов'язані з цим. Монографія вже зараз стала резонансною у наукових колах Запоріжжя, її почали обговорювати у громадських організаціях. Чим викликаний такий жвавий інтерес до цієї наукової роботи?
Вчені провели системне дослідження проблеми концептуальної влади, спираючись на досвід інших розробників цієї тематики, зокрема, академіка Міжнародної академії інформації К.П.Петрова, викладеної ним у праці "Таємниця концептуальної влади", головна ідея якої полягає в тому, що будь-якою державою неможливо реально управляти, якщо її керівники не володіють всіма шістьма управлінськими пріоритетами і не реалізують самостійно концептуальної влади.
МОНОГРАФІЯ містить два розділи, прикінцеві положення, глосарій та низку додатків. Так, у першому розділі автори розглядають концептуальні основи державного управління, зокрема, зупиняються на аналізі принципів ефективності політичної влади, місці та ролі "натовпу" та "еліти" у системі сучасного державного управління, аналізують механізми державного управління.
Як зазначається в монографії, на думку її авторів, сучасне суспільство знаходиться сьогодні у стані, коли настав час осмислити набуту систему цінностей з точки зору сучасної науки. А для цього слід осмислити моральність прихованих знань, які становлять основу концептуальної влади.
Серед принципів ефективності політичної влади автори монографії вирізняють такі: збереження, своєчасності, дієвості, адекватності, легітимності, збереження, підтримки, приховування, розуміння, а також розглядають їх сутність. Зокрема, аналізуючи принцип дієвості, вони наголошують на тому, що носій влади не повинен відступати перед труднощами, і тим більше - перед обставинами. Тому головна помилка політиків - це боязнь використання активних мір, нерішучість, небажання, а ще невміння при необхідності використати владу, весь її потенціал. Історичних прикладів такого плану ми знаємо немало, а отже, головна сентенція полягає саме у рішучості влади, її дієздатності. В іншому випадку вона просто втратить свої позиції, а політик, який її представляє, перетвориться на політичного трупа.
ЩО Ж НЕОБХІДНО політикові для успішної діяльності? Автори наукової роботи, спираючись на досвід історії, в основу свого методологічного методу поклали не що інше, як визнання діалектичного характеру мислення. Тому, методологією в цій наукові роботі вважається лише методологія мислення, понятійний та інтелектуальний аспекти якого розглянуті вченими.
Другий розділ монографії присвячений пріоритетам концептуальних основ державного управління, у якому вчені значну частину своїх досліджень присвятили висвітленню та аналізу шести пріоритетів, як-от: методологічному, хронологічному, фактологічному, економічному, військовому та геноциду. У чому їх особливість? "Якщо, - стверджують автори, - методологічний пріоритет визнати домінуючим, то на його рівні ієрархічна концептуальна влада, використовуючи приховані знання, створює умови для історично довгої, неперервної, загальної та вибраної дії на процес формування основ влади на рівнях, які ієрархічно стоять нижче, де обсяг інформації завжди менший, ніж на вищих рівнях". Звідси випливає висновок, що різниця в обсязі інформації і є однією зі складових таємниці концептуальної влади. Саме таку владу повною мірою можна вважати реальною.
Розкриваючи концепцію хронологічного пріоритету влади, автори цитують висловлювання відомого англійського письменника Дж. Оруела, автора гучного роману "1984": "Хто контролює минуле, контролює майбутнє, а хто контролює теперішнє, той всевладний над минулим". Отже, щоб керувати людьми, мати на них вплив, владі вигідно тримати їх у невідомості, давати неправильну, оманливу картину зовнішнього світу. А ось і висновок вчених стосовно українського менталітету: "...протягом багатьох років нас робили самоїдами, людьми із відчуттям власної неповноцінності. Нам приписували національний нігілізм, нехлюйське ставлення до своїх святинь, гайнування рідної історії, невизнання своїх національних пріоритетів, історичних звершень, відкриттів".
Суть наступного, фактологічного пріоритету, полягає в тому, щоб штучно створити альтернативи і втягнути суспільство у безрезультатну дискусію щодо того, який варіант гарний, а який - ні. Так, у 90-роки, коли марксистсько-ленінська ідеологія істотно зменшила свій вплив на свідомість мас, а національні, релігійні ідеї, а також ідеї загальнолюдських цінностей не заволоділи їхніми умами, нішу громадської свідомості, що фактично пустувала, вмить заповнили сумнівні негативні ідеї: людей почали залякувати швидким кінцем світу через екологічні катастрофи, енергетичні колапси, різні кризові явища світового рівня.
Економічний пріоритет влади, хоч і знаходиться на четвертому місці, однак вважається найбільш дієвим. З ним перетинаються і йому фактично підкоряються всі інші види влади. А геноцид як один із пріоритетів концептуальних основ державного управління може видозмінюватися за формою виявлення; і сучасні дослідники цього явища стверджують, що саме в новому часі геноцид став реальністю. Це - один з найбільш тяжких злочинів перед людством. "Форми виявлення геноциду сприяють винайденню та впровадженню нових засобів досягнення цілей влади стосовно державного управління, як у реальному масштабі часу, так і на перспективу", - констатують автори монографії.
У книзі розглядаються так звані "жорсткі" та "м'які" форми геноциду. Науковці також піддали сумніву Національну програму планування сім'ї в Україні, а також прийняту слідом за нею програму "Репродуктивне здоров'я 2001- 2005", в результаті якої демографія не поліпшилася, а погіршилася, а основним методом регулювання народжуваності, як зазначалося у звіті про виконання програми, залишається ... штучне переривання вагітності. Таким чином, держава, утримуючи численну армію лікарів, задіяних у цьому процесі, не докладає зусиль для вирішення проблеми, а навпаки, фактично сприяє їй. Не менш абсурдно виглядає і така форма "м'якого геноциду", як ... заохочення пияцтва. Під лозунгами боротьби із цим негативним явищем у багатьох країнах СНД широко розвивається і рекламується виробництво та споживання пива, що тягне за собою так званий "пивний алкоголізм", що є більш небезпечним з огляду на руйнацію організму людини. Більше того, у процес втягуються підлітки і особливо дівчатка, а жіночий алкоголізм, як відомо, набагато підступніший, ніж чоловічий.
НЕ менш популярний нині й інформаційний геноцид ("м'яка форма). Людина, яка є постійним споживачем інформації через телебачення та мережу Інтернет, з часом робить це цілком схематично, бездумно, не даючи їй оцінку. Та й за такої кількості інформаційних потоків це не дивує. Але важливо інше: людина, що поглинає інформацію, яку їй подають, не саморозвивається, не вчиться (їй просто ніколи), і те, що споживає, сприймає за "чисту монету". Ось чому такими людьми легко маніпулювати, вони не здатні чинити інтелектуальний опір, а отже, піддаються впливу і можуть бути втягнуті в будь-які процеси чи політичні ігри, вигідні для влади.
Військовий пріоритет неодмінно пов'язаний із воєнними діями. Роль такого пріоритету є допоміжною. Також цей пріоритет може за своєю формою співпадати із геноцидом. Специфіка сучасного світу така, що війни нині можуть загоратися досить швидко. Придушити їх можна тільки з позицій сили. Тому військовий пріоритет тут може концептуально змінюватися (для прикладу: воєнна агресія США стосовно Іраку, коли супердержава, не зважаючи на авторитетні міжнародні організації, руйнує устаткований соціальний устрій окремої держави і нав'язує свої цінності та вплив). Це свідчить про те, що "...під впливом узагальнених засобів військового пріоритету може змінюватися навіть логіка соціальної поведінки. Незмінним залишається лише одне - його матеріальність".
Прочитавши цю монографію, ми можемо зробити певні висновки стосовно пріоритетів влади, вирізняти їх та простежувати у процесі вивчення управлінських та суспільствознавчих дисциплін, а також застосовувати у практичному житті (керівництво колективом, планування, організація та проведення різних кампаній, інтелектуальних дискусій та ін.). Книжка має місткий глосарій, а також додатки, які варто уважно прочитати. Насамкінець варто зазначити, що монографічне дослідження не лише може, а й повинно стати предметом дискусій із залученням громадськості та науковців.
АЛЛА КОБИНЕЦЬ, (головний редактор)
15 липня 2010 року / газета «Запорізька правда» ---------- Материал взят с сайта - dotu.org.ua/analiticheskie-stati/pro-vladu-ludey-ta-idey
Прошло время, и появилась публикация в газете «Запорізька правда», которую я представил Вашему вниманию в данной теме.
В связи с проявленным интересом "широких масс" к данной монографии, в сентябре-октябре месяце в г. Запорожье запланировано проведение научного круглого стола по вопросу обсуждения темы "Концептуальной власти". В данном мероприятии примут участие интеллигенция города, руководители общественных и политических организаций, представители власти, СМИ вместе с авторами данной книги. ---------- p.s. Для желающих принять участие в обсуждении убедительная просьба ознакомиться с материалом.
Ознакомившись со всеми высказываниями Матрея можно смело сделать вывод - этот человек ярко выраженный ЛАТЕНТНЫЙ ГОМОСЕКСУАЛИСТ! Читайте Климова, понимание сразу придет!!!
Та этих монографий в КПУ в год до фига издаётся. И каждую можно обсуждать и обсасывать. В очередной раз кто-то чего-то переписал, переинтерпретировал и получил тоже самое что и 200 лет назад )))) Фигня всё это, господа. Не грузитесь великонаучной чушью
Вы не можете начинать темы Вы не можете отвечать на сообщения Вы не можете редактировать свои сообщения Вы не можете удалять свои сообщения Вы не можете добавлять вложения