|
Уявіть, середина дев’яностих, до якогось провінційного містечка приїжджає справжній американських проповідник (такий же йобнутий, як і Кенет Коупленд) – тоді це було модно.. Звуть його Джонсон-і-Джонсон
Але щоб слово господнє було більш зрозуміле пересічним селянам йому дають найбільш освічену в усьому селі в англійській мові тьотку, скоріше за все якусь вчительку англійського молодших класів.
Ну ось – сцена якогось замизьганого ДК. На сцені проповідник і перекладачка. У залі інваліди, пєнсіонери, вєтєрани, діти, робітники заводів та інша творча еліта міста…
Ітак:
Дорогі брати i сестри! (Дорогі брати i сестри! — перекладає тьотка в костюм.) Господь мaнiпyляцiями cвоїx божественних рук зi6paв нас тут до купи! (Господь поробив певні маншуляції, — перекладає вона. — Купу.) Так подякуймо йому за те, що ми тут зібрались — i ви, i я! (Тож дякую вам, що ви тут зібрались, i я.) Я говорю вам, брати i сестри — встаньмо, встаньмо i прочитаймо молит¬ву, в ім'я господа, алилуя! (Алілуя — не зовсім poзyмiє його тьотка.) Господи, кажу я! (Він каже — «Господи».) Подивись на цих людей, котрі тут зібрались цього ранку! (Зранку вже зібрались.) Їх привела сюди твоя божествен¬на любов, чи не так? (Їх привела сюди не так любов.) Так, Господи! (Так.) Так, алілуя! (Тьотка мовчить.) Але ви мо¬жете запитати, чому ти, преподобний Джонсоне-і-Джонсоне, говориш нам про це, ми знаємо все це, про нас - так краще покажи чудо! (Ми знаємо про вас все! — погрозливо говорить тьотка, — можете запитати.)
Я хочу розповісти вам одну історію, я хочу вам показати на конкретному прикладі, щоб ви зрозуміли, що я маю на увазі (Я хочу вам, наприклад, показати, ви розуміете що я маю на увазі) Одна дівчина з південного Коннектикуту (Одна дівчина з півдня) жила у великій скруті (жила собі на півдні), вона не мала батьків, не мала друзів, не мала власного психолога (вона займалась психологією, була психологом, власним), вона зовсім втратила надію на боже откровення, і її дні тяглись безкінечним потоком (вона все втратила і тяглась без кінця). Алілуя! (Тьотка мовчить.) Одного разу на її шляху трапився божий чоловік, пастор (в її житті з'явився чоловік, мужчина) І він сказав їй — сестро! (це була його сестра) сестро! (ще одна) зупинись, це кошмарно — ти сама закриваєш двері, через які міг би увійти до тебе Ісус (закривай двері, сказав він, до тебе може прийти кошмарний Джізус). Для чого ти це робиш? (Що ти для цього робиш?) I він пішов від неї, він мав вже досить її зневіри (Старий, виявляється, мав її, і він сказав досить. I пішов.) I вона лишилась сама, і дні далі тяглись безкінечним потоком (I вона далі тяглась сама.) I ось одного разу, коли вона поверталась із закупів (Одного разу вона таки потрапила на шоппінг.) І переходи¬ла через вулицю, якийсь п'яний автолюбитель не зміг як слід пригальмувати і збив її з ніг (Вона була вже така п'я¬на, але не могла спинитись і падала з ніг, як автолюби¬тель.)
І коли вона прокинулась в реанімації, на операційному столі (вона прокинулась на столі, ну там п'яна, брудна, в порваному одязі, шалава), під скальпелем хірурга (на ній вже був хірург), вона не могла згадати свого імені (вона не могла його навіть згадати. Да вона все забула, вона п'яна була, алкоголічка кончєна), вона втратила пам'ять! Вона зовсім нічого не пам'ятала (пропила все — і хату, і вещі, гроші зняла з книжки — теж пропила, знайшла хахаля, почали самогон гнати), вона не пам'ятала, звідки вона (звідки вона така взялась — бідкались сусіди), не пам'ятала своїх батьків, свого тата, свою маму (твою маму, казали вони, що за курва підселилась до нас у під’їзд, нам скоро електрику вимкнуть через її апарат), вона забула все своє життя (все своє життя ми тут пашемо, а ця прошмандовка прийшла на все готове ще й хахаля з со¬бою привела), і коли вже всі, навіть лікарі, втратили надію (ми тобі, сука, покажемо будинок зразкового побуту і моральний кодекс будівника комунізму. Ми тобі, падла, ноги повідриваємо. А хахаля твого в диспансер здамо, хай лікується), Їй раптом з'явилось боже одкровення (а то зовсім оборзєла, сучка привокзальна, з хахалем своїм, прошмандовка, думає, що ми за неї за електрику платити будемо, думає вона тут найрозумніша, тварь морська, і ще цей, хахаль її, йобаний-смішний: здамо в диспансер і кранти, да хулі ми тут З ними ручкаємось — зараз визвемо участкового, обріжемо провода, і хахаля її теж обріжемо, теж мені — моряк торгового флоту, йобаний-смішний, прийшли тут на все готове, прошмандовка, б...), і Бог сказав їй (на ..., на ... з пляжа, дєвочка, ми все своє життя тут пашемо, а ти думаєш що — найголовніша, за хахаля за свого думаєш сховатись, за морячка? Диспансер за твоїм морячком плаче, ось що ми тобі скажемо, да-да — діспансер).
Який діспансер? — раптом думає Джонсон-і-Джонсон, що ця факін-сучка перекладає? Він робить паузу, під час якої чути плач інвалідів, і продовжує.
Дорогі брати і сестри! (Дорогі брати і сестри! — повертаеться ближче до теми перекладачка.) I ось Господь каже їй — згадай усе (Господь каже вам — згадайте і все!), встань і іди! (і йдіть собі), і вона пішла (і пішла вона), I вона спиталась лікарів (спитайте лікарів) — хто платив за моє лікування? (хто за все платити буде). I вони сказали ш — це чудо, господнє чудо, але хтось оплатив твоє страхування (страхуйте своє чудо), і хтось передав тобі одяг, речі, і це друге чудо (інша річ, що хтось передав тo6i чудо), хтось винайняв для тебе помешкання, ти маєш тепер дах над головою, i це третє чудо (i це чудо, котре вже втрете у тебе над головою). I тоді вона зрозуміла — адже це господнє откровення, откровення яке відкрилось їй (i тоді в неї відкрилось), i що це сам Icyc дарує їй просвітлення, зовсім невеличке, невеличку таку смужку світла, як уночі, коли ви відкриваєте холодильник (кошмарний Джізус уночі хоче подарувати їй холодильник, зовсім невеличкий такий).
Для чого я розповідаю вам це, брати i сестри? (Для чого вам брати, сестри?). Для того, щоб ви зрозуміли, що господнє откровення — це як морські продукти (тьотка |змучено замовкає i про щось замислюється) — головне не просто впіймати його, головне — вміти його приготувати. Господнє откровення це як мозок восьминога — ти не знаєш, де він у нього знаходиться. Тому що ти підходиш до восьминога, дивишся на нього, i ти думаеш — Алілуя! — де в цього факін-восьминога мозок? Адже якщо є восьминіг, то має бути i мозок? Але ти не можеш дійти до цього своїм розумом, твій розум лінивий i зневірений, ти не можеш ось так просто взяти восьминога i зробити свою справу, ти маєш все звіряти з внутрішнім голосом, котрий тo6i говорить — кинь його, кинь, ти не знайдеш тут нічого, ця задача не для тебе. I тоді ти починаєш сумніватись у co6i. Алілуя! Ти думаєш — так, я не гідний цього, я надто слабкий i немічний, аби пройти цей шлях до кінця i в усьому розібратись, ця праця не для мене. Я краще відійду вбік. Тому що ти бачиш його тіло, воно таке саме, як твоє тіло. I ти бачиш його очi — вони такі caмi, як твої очi, i ти слухаєш, як б'ється його серце, — хай славиться Господь — воно б’ється так само, як твоє! Так хто ти такий? - Восьминіг! — кричить хтось iз залу.
Який восьминіг? — не poзyмiє Джонсон-і-Джонсон, чому восьминіг? він на мить спантеличено замовкає, але не втрачає хвилю i знову пірнає в барвисте пурпурове проповідницьке гівно правильно, ти — дитя боже! Bci ми діти божі. Господнє откровення в кожному з нас (Кожно¬му з вас, — включається тьотка, — на виході видадуть брошурку i календарик з фото преподобного), тож зважаймо на увагу всевишнього (дякуймо вам за увагу, всього хорошого, до наступних зустрічей на проповідях Церк¬ви Icyca (об'еднаної), зycтpiч з яким нас очікує попереду! (до наступних зустрічей, — тьотка повторюється. — Не забувайте свої речі, — додає вона, — i заберіть звідси цих траханих інвалідів).
Ах, як я ix зробив, — говорить преподобний Джонсон-i-Джонсон чуваку з адміністрації. Чувак дивиться на ньо¬го закоханими очима. Да, — повторює преподобний, — як я ix зробив. Тільки для чого я знову про восьминопв тріпався, що зі мною останнім часом робиться? — питається він у чувака, — тільки-но прийму вітаміни, як одразу починаю говорити про восьминогів. Нічого не можу з собою зробити, — виправдовується він, — мене просто пре від цих чарівних icтот. Ой, як мене пре, — радісно говорить він i зникає у гримувальній.
Жадан
_________________
оп-оп.
|
Вход
Регистрация
FAQ
Поиск
Пользователи
