2050 рік, Сибір, окраїна Української Імперії. Хутір, на хуторі стоїть стара велика хата-мазанка. У хаті сидить старий українець, справжнісінький козарлюга: оселедець, шаровари, вишита сорочка. Їсть він собі великою ложкою вареники зі сметаною, але раптом десь поруч якісь крики пролунали. Козак повільно підвівся, вийшов у сіни. Одягнув кожуха й шапку, зняв із кілочка кріса й вийшов надвір.
За вікном пролунали два постріли, відчиняються двері, козак заходить у хату, роздягається і знову спокійно сідає за стіл до ще теплих вареників.
Голос за кадром: «Ці кляті москалі вже настільки знахабніли, аж почали до людських осель підбиратися!»
Арифметика для гуцулів: дід Остап взяв лопату,сокиру,три ножі і одну маленьку сокирку.
Питання: скільки туристів з Москви завітало на базу “Карпати”?
Вирушає Бандерівець на полювання. Син запитує:
- Тату, ти знову на полювання вбивати москалів?
Батько:
- То хіба у мене син не геній?
Львівський трамвай. Два хлопці і п’яниця б’ють москаля. Всіх в міліцію, допитують. Москаль:
- Їду, нікого не трогаю, а вони почали бити.
Один з хлопців:
- Заходимо в трамвай, бачимо москаль белькоче, і встав спочатку мені, потім друговi на ногу – знахабнів. Ми вирішили почекати, якщо не злізе – битимемо. Час йде, нічого не змінилося. Ось і почали ми його бити.
До п’яниці:
- А ти навіщо його бив? – Бачу хлопці то на годинник, то на москаля дивляться, потім почали бити. Я подумав по всій країні так!