А вот здесь Петухбанк забирает автомобиль за 120 долларов США, правда суд потом это все признал противозаконным.
Цитата: З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 квітня 2010 року Ленінський районний суд м. Луганська у складі:
головуючого: судді Кравченко Н.О.
при секретарі: Апанасової Н.М.
розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» в особі Луганської філії про визнання акту приймання-передачі фіктивним, витребуванні неправомірно утриманого майна, -
В С Т А Н О В И В:
06 травня 2009 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом до ЗАТ Комерційний банк «Приватбанк» в особі Луганської філії, в обґрунтування якого вказав, що 02 квітня 2007 року позивач придбав у власність легковий автомобіль марки ДЕО «Нексія», який був зареєстрований на його ім'я в МРЄО УДАЇ Луганській області за держ. № НОМЕР_2.
Даний автомобіль був придбаний позивачем в кредит, згідно кредитного договору № 46270850390027 від 02 квітня 2007 року, укладеного між ним і ЛФ ЗАТ «Приватбанк».
Позивач сумлінно виплачував кредит, дотримуючи всі умови договору протягом 2007 - 2009 років, проте 11 лютого 2009 року він був викликаний невідомою йому особою, що подзвонила по телефону людина не представилася) в ЛФ «Приватбанк», що знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Челюскінців, 14.
12 лютого 2009 року позивач приїхав в ЛФ ЗАТ «Приватбанк», де йому запропонували проїхати на автомобілі в двір банку, нібито для складання акту огляду автомобіля. Оскільки така процедура проводилася і раніше, позивач спокійно заїхав в двір ЛФ «Приватбанк», де невідомі йому особи оглянули автомобіль позивача і запропонували йому підписати акт, який він і підписав. Для остаточного оформлення акту позивача попросили надати технічний паспорт на його автомобіль.
Після підписання акту огляду і вилучення у позивача технічного паспорта на його автомобіль, невідомі особи, як припускає позивач, співробітники ЛФ «Приватбанк», оскільки ніхто з тих, що беруть участь в огляді автомобіля не представився і ніяких документів йому не показав, сказавши лише те, що є заборгованість по кредиту у розмірі 120 доларів США, і якщо позивач не погасить негайно, його автомобіль ДЕО «Нексія», держ. № НОМЕР_2, залишиться в банку. Окрім цього, позивачу запропонували підписати довіреність на автомобіль, але від підписання позивач категорично відмовився.
Позивач вважає, що дії співробітників ЛФ «Приватбанк», направлені на незаконне заволодіння і утримання його приватної власності, а саме, автомобіля марки ДЕО «Нексія», держ. № НОМЕР_2., є незаконними.
06.04.2010 р. постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги, давши суду аналогічні пояснення, проти винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідач у судове засідання не зявився, причин неявки суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлень, заперечень проти позову не надав, заяву про розгляд справи за його відсутністю до суду не надходило.
Дослідивши матеріали справи, оцінив все в сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 02 квітня 2007 року позивач придбав у власність легковий автомобіль марки ДЕО «Нексия», який був зареєстрований на його ім'я в МРЕО УДАЇ луганській області за держ. № НОМЕР_2.
Згідно ст. 316 ЦК України - «Правом власності є право особи на річ (майно), яку вона здійснює відповідно до закону по своїй волі, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном; на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Даний автомобіль був придбаний позивачем в кредит, згідно кредитного договору № 46270850390027 від 02 квітня 2007 року, укладеного між ним та ЛФ ЗАТ «Приватбанк».
Позивач сумлінно виплачував кредит, дотримуючи всі умови договору протягом 2007 - 2009 років, проте 11 лютого 2009 року він був викликаний в ЛФ «Приватбанк», що знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Челюськінцев, 14.
12 лютого 2009 року позивач приїхав в ЛФ ЗАТ «Приватбанк», де йому запропонували проїхати на автомобілі в двір банку, нібито для складання акту огляду автомобіля. Оскільки така процедура проводилася і раніше, він спокійно заїхав в двір ЛФ «Приватбанк», де невідомі позивачу особи оглянули його автомобіль і запропонували ОСОБА_1 підписати акт, який він і підписав. Для остаточного оформлення акту позивача попросили надати технічний паспорт на його автомобіль.
Після підписання акту огляду і вилучення у позивача технічного паспорта на його автомобіль, невідомі особини, як припускає позивач, співробітники ЛФ «Приватбанк», оскільки ніхто з тихий, що беруть долю в огляді автомобіля не представився і ніяких документів йому не показавши, сказавши лише ті, що є заборгованість по кредиту у розмірі 120 доларів США, і якщо позивач не погасити негайно, його автомобіль ДЕО «Нексія», держ. № НОМЕР_2, залишиться в банку. Окрім цього, позивачу запропонували підписати довіреність на автомобіль, але від підписання позивач категоричне відмовився.
Доказом відсутності волевиявлення позивача при підписанні акту прийому - передачі на зберігання заставного майна і введення його в обману при оформленні вказаного документа служить факт подачі мною заяви в Ленінський РО УМВС України в Луганській області заяви. Заява про протиправні дії співробітників ЛФ «Приватбанк» була подана в Ленінський РВ того ж дня, тобто 12 лютого 2009 року. Так само, мною було подана скарга в Управління Національного банку України у Луганської області. Так само доказом факту введення позивача в обману при підписанні вказаного акту можуть служити факт вилучення у нього технічного паспорту на автомобіль (при відповідальному зберіганні у вилученні техпаспорта немає необхідності) і подальші дії, направлені на захист своїх інтересів.
Оскільки зараз у ОСОБА_1 склалося важке матеріальне положення, яке визвано економічною нестабільністю в країні, різким зростанням курсу долара США і на споживацькі товари і продукти харчування, позивач написав заяву (вх. № 435) про наданні йому відстрочення за кредитним договором № 46270850390027 від 02 квітня 2007 роки. ОСОБА_1 сказали, що його заява буде розглянута і він буде повідомлений про результати. Після чого позивача попросили покинути територію ЛФ «Приватбанк», але машину і документи йому не віддали.
Таким чином, в результаті дій співробітників ЛФ ЗАТ «Приватбанк», були порушені права позивача.
Згідно ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. примусове відчуження обєктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
По даному факту незаконного заволодіння чужим майном позивач звернувся із заявою від 12 лютого 2009 року в Ленінський РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області.
04 березня 2009 року позивачу була вручена копія постанови про відмову у збудженому стані кримінальної справи від 20 лютого 2009 року. З тексту постанови виходило, що позивач добровільно передав на зберігання належний йому на праві власності автомобіль марки ДЕО «Нексия», держ. № НОМЕР_2, про що свідчить акт прийому-передачі вказаного автомобіля. Крім того, тексту постанови від 20.02.2009 року, визначається, що між ОСОБА_1 і кредитним сектором ЛФ «Приватбанк» була досягнута домовленість про дострокове закриття кредитної лінії, при цьому я узяв на себе зобов'язання погасити всю суму кредиту 11 березня 2009 року.
СГСБЕП оперуповноваженого Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області, старший лейтенант міліції Гасанов З.В. в результаті опиту одного співробітника банку, а саме кредитного інспектора Шемет Олександра Миколайовича, прийшов до висновку, що в даній ситуації між мною і банком склалися лише цивільні правовідносини, тому підстав для порушення кримінальної справи він не знайшов.
Постанова про відмову у порушенні кримінальної справи була оскаржена в прокуратуру Ленінського району міста Луганська. В результаті розгляду скарги позивача прокуратурою було ухвалено рішення відправити матеріали справи на додаткове розслідування, по справі винесено постанову про відмову у порушенні кримінальної справи.
Автомобіль ДЕО «Нексія», держ. № НОМЕР_2 є, згідно норм чинного цивільного законодавства, приватною власністю позивача. Приватна власність в Україні недоторканна, її недоторканність гарантується Конституцією України і захищається законодавством України.
Автомобіль ДЕО «Нексія», держ. № НОМЕР_2 є заставним майном, наданим як забезпечення моїх зобов'язань за кредитним договором № 46270850390027 від 02 квітня 2007 року перед ЛФ «Приватбанк».
Згідно ст. 586 ЦК України, майно, яке є предметом застави, не вилучається з господарського обороту і має особливу споживацьку нагоду. При невиконанні зобов'язань, забезпечених заставним майном Заставодержатель, а в даній ситуації це ЛФ «Приватбанк», має право обернути стягнення на моє заставне майно, згідно норм ст. 589 ЦК України.
Відповідно до ст. 590 ЦК України обіг стягнення на майно, здійснюється тільки за рішенням суду. Таким чином, ЛФ «Приватбанк» при вилученні у позивача його автомобіля не може керуватися нормами ЦК України в частині заставного майна, оскільки рішення суду про обіг стягнення на заставне майно мені не надавалося і не могло бути надане, оскільки ніяких судових розглядів по даному факту не проводилося.
Заява кредитного інспектора Шемета А.Н. про добровільну згоду позивача на передачу його автомобіля на зберігання ЛФ «Приватбанк» суд вважає невідповідним дійсності.
Як було встановлено судом, позивачу запропонували підписати акт огляду автомобіля (оскільки автомобіль є заставним майном), а не акту прийому-передачі на відповідальне зберігання. Дана дія співробітників ЛФ «Пріватбанк» може бути розцінене як шахрайство, оскільки, згідно ст. 190 Кримінального кодексу України шахрайством вважається протиправна дія, направлена на заволодіння чужим майном шляхом обману або зловживання довір'ям. Оскільки співробітники ЛФ «Пріватбанк» проводячи огляд машини позивача і вилучаючи у нього документи на його автомобіль, постійно повторювали, що вони проводять черговий огляд заставного майна, ввели ОСОБА_1 в обману і обманним шляхом примусили підписати акт прийому-передачі транспортного засобу. При цьому, до моменту підписання даного акту вони ні словом не обмовилися про наявність у позивача якій-небудь заборгованості по кредиту. А лише після отримання мого підпису і технічного паспорта на його автомобіль, працівники банку повідомили позивача, що у нього є заборгованість та автомобіль ними вилучається.
Заява кредитного інспектора Шемета А.Н. про мою добровільну згоду на дострокове погашення кредиту за договором № 46270850390027 від 02 квітня 2007 року суд вважає не відповідному дійсності. Позивачем було написано заяву про
наданні розстрочки або відстрочення за кредитним зобов'язанням. Даний факт відображений в тексті постанови про відмову у збудженому стані кримінальної справи за заявою ОСОБА_1, і факт цей відобразив сам громадянин ОСОБА_3 Однак, при цьому він заявляє, що нібито позивач узяв на себе зобов'язання по достроковому погашенню всього кредиту, і при цьому в гранично стислі терміни. Тобто, в заявах громадянина ОСОБА_4 убачаються явні суперечності.
Окрім висловленого, сул визнає, що дії співробітників ЛФ «Пріватбанк», направлені на незаконне заволодіння і утримання моєї приватної власності, а саме, автомобілем марки ДЕО «Нексия», держ. № НОМЕР_2.
Виходячи з висловленого, вважаю, що дії співробітників ЛФ «Пріватбанк» по відношенню до мене і моїй власності є неприпустимими і в грубій формі порушують мої права і інтереси, що охороняються законом.
Відповідно ст. 397 ЦК України, володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе; право володіння чужим майном може належати одночасно двом або більше особам; фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.
Згідно ст. 400 ЦК України, недобросовісний володілець зобовязаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обовязку заінтересована особа має право предявити позов про витребування цього майна.
Керуючись ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобовязана повернути потерпілому це майно. Особа зобовязана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала; положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події; положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином, витребування майна власником із чужого незаконного володіння, повернення виконаного однією із сторін у зобовязанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Згідно ст. 1213 ЦК України, набувач зобовязаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі; у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Оскільки добровільного волевиявлення позивача на передачу майна ЛФ «Приватбанк» не було, а акт прийому передачі майна був одержаний співробітниками ЛФ «Пріватбанк» шляхом обману і введення позивача в оману, суд вважає, що в даний час ЛФ «Приватбанк» є несумлінним власником власності позивача і безпідставно утримує її у себе.
Також позивач у своїй позовній заяві вказав про відшкодування моральної (немайнової) шкоди відповідачем у сумі 10000 грн., однак до початку судового засідання від ОСОБА_1 надійшла заява про відмову в частині відшкодування йому моральної (немайнової) шкоди ЛФ «Пріватбанком».
Тому суд вважає, що заявлені вимоги позивача в частині повернення безпідставно утримуваного майна, а саме автомобіль марки ДЕО «Нексия», держ. № НОМЕР_2 обґрунтовані та підлягають задоволенню.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 23, 316, 321, 397, 400, 589, 590, 1212, 1213 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 112, 213-215 ЦПК України, ст. ст. 3, 8, 22, 24, 41, 55, 59 Конституції України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Заявлені вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати акт від 12 лютого 2009 року прийому передачі легкового автомобілю марки ДЄО «Анексія», держ. № НОМЕР_2 недійсним.
Зобвязати Закрите акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» в особі Луганської філії повернути ОСОБА_1 утримуваного майна, а саме автомобіль марки ДЕО «Нексия», держ. № НОМЕР_2.
Стягнути з Закритого акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» в особі Луганської філії на користь ОСОБА_1 судові витрати.
Копію заочного рішення надіслати відповідачам не пізніше п'яти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк, протягом якого розглядалася заява, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення.
Заочне рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.
Заочне рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через Ленінський районний суд м. Луганська протягом десяти днів з дня його проголошення і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4. ст. 295 ЦПК України.
Суддя Н.О. Кравченко
|
), из чистого любопытства (дура конечно), только посмотрела в банкомате, какая там сумма лежит. Даже деньги не снимала, но проценты пошли капать. Об этом она узнала когда проценты уже набежали мама не горюй и ей пришло письмо счастья из банка.