Форум Запоріжжя

Мене звати Наталя. Історія, яку я зараз розповім — болюча, але справжня. Якщо б мені хтось раніше сказав, що найбільше зло зробить та, кого я називала подругою — я б не повірила.
Ми дружили більше 10 років. Вона знала все про мене: мої радощі, мого чоловіка, мої слабкості. Важкі часи ми проходили разом. Я довіряла їй, як собі.
А потім почалися негаразди. Спочатку зі здоров’ям — слабкість, постійна втома, головні болі. Потім у шлюбі — чоловік віддалився, почав дратуватися без причини, любов просто танула щодня. Я не могла зрозуміти, що відбувається. А "подруга" приходила, співчувала, щось радити пробувала.
Але одного дня я підслухала, як вона по телефону сміялась і казала: «Скоро вона залишиться одна». Тоді мене ніби вдарило. Я звернула увагу на дрібниці: її дотики до мого чоловіка, її поради, які нас сварили, її дивні подарунки…
Я звернулась до Єлизавети Андріївни, бо чула, що вона бачить глибше, ніж інші. І вона мені підтвердила:
«На тобі сильна заздрість. Зроблено магічно. Від жінки, яку ти пускала в дім. Вона хоче зайняти твоє місце — в житті, в родині, в любові».
Мені було страшно, але ще страшніше було втратити все. Єлизавета Андріївна з дочкою Любою почали чистити мене, мого чоловіка, мій дім. Ставили захист. Працювали терпляче, доброзичливо, як рідні.
Через кілька тижнів чоловік змінився — знову став лагідним, турботливим. Він сам сказав:
«Я ніби проснувся, наче хтось мене тримав за горло».
А подруга зникла. Спочатку намагалася ще щось писати, потім її ніби змило. Я закрила двері раз і назавжди, і тепер знаю — зло не завжди приходить у чорному. Іноді воно носить усмішку й називає тебе «сонечко».
Якщо ви щось відчуваєте — не мовчіть. Не чекайте, поки стане пізно.
Звертайтесь до Єлизавети Андріївни:+38 066 154 23 67