Форум Запоріжжя

«Я вже не просила щастя… я просто хотіла, щоб перестало боліти»
Мене звати Ірина. Я ніколи не думала, що напишу щось подібне. Але якщо мої слова допоможуть хоч одній людині — значить, не дарма.
Моє життя ще недавно було зовсім іншим. Чоловік, донька, затишний дім. Я завжди була сильною, все тримала на собі. Але рік тому все почало руйнуватись, і я довго не розуміла — чому.
Мене наче пробили зсередини. Постійна втома, сльози без причин, донька почала хворіти. А потім чоловік став дратівливим, почав зникати на добу, зраджувати. Я молилась, боролась, прощала, принижувалась… але було тільки гірше.
Аж поки він не сказав:
«Я не кохаю тебе. Не знаю, як так вийшло. Просто не відчуваю нічого».
Я лежала ночами й думала — чи є життя після того, як у тебе вмирає серце?
Одного дня моя сусідка, побачивши мене з опухлими очима, обійняла й просто сказала:
«Тобі зробили. Є жінка, яка хотіла твоє місце. Але є й та, хто може це зняти».
Так я потрапила до Єлизавети Андріївни. Вона слухала, як рідна мама. Вона сказала, що на мені порча — зроблена на розрив, на самотність і страждання. Через заздрість. Через зло.
Вона почала робити чистку. Відразу стало легше дихати. Потім вона підключила свою дочку Любу — і вони разом проводили обряди, молились, ставили захист.
Мені повернувся сон. Донька перестала хворіти. А чоловік… одного ранку сам постукав у двері. Стояв із пониклими плечима, і сказав:
«Я все згадав. Прости мене… Я сам не свій був».
Зараз ми вчимося жити по-новому. Але тепер я знаю: зло існує, але існують і ті, хто може його зняти.
Телефонуйте Єлизаветі Андріївні: +38 066 154 23 67
Вона не кричить про себе. Вона просто робить те, що інші не можуть. І повертає душі.