Форум Запоріжжя

Мало кто знает, что в Запорожье простого человека могут запровадить в психбольницу просто так, за написанную жалобу или за скандал с соседями. Любопытно, что Запорожская психиатрия реально больных с трудом помещает на лечение, мотивируя отсутствием мест, но для скандалистов и сутяжников места находят всегда. Непонятно сколько берут денег за такую услугу, но факт остается фактом. Запорожский апеляционный суд пачками освобождает псевдо-психов, которых таким изуверским способом фактически лишают свободы. Инициаторами таких бизнес-проектов являются всего два человека - главврач городского психиатрического диспансера и главврач областного. Как можно проследить по решениям судов, они уже несколько лет занимаются такими аферами.
Далее следуют примеры.
Бытовой конфликт с соседкой привел в дурдом ранее никогда не страдавшую "больную". Прокурор обжалует это беззаконие и апеляционный суд освобождает из псих-заключения мнимую больную.


Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22 - 9495 / 2010 р. Головуючий у 1 інстанції: Ярошенко А.Г.

Суддя-доповідач: Осоцький І.І.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України
«30» листопада 2010 року. м. Запоріжжя.

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Осоцького І.І.,
Суддів: Мануйлова Ю.С.,
Давискиби Н.Ф.
при секретарі: Бурима В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Комунарського району м. Запоріжжя на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15 жовтня 2010 року по справі за заявою Комунальної установи «Обласна психіатрична лікарня» про госпіталізацію ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у психіатричну лікарню в примусовому порядку, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2010 року КУ «Обласна психіатрична лікарня» звернулась до суду із заявою про госпіталізацію ОСОБА_3 у психіатричну лікарню в примусовому порядку.

Свої вимоги обґрунтовували тим, що ОСОБА_3., ІНФОРМАЦІЯ_1, яка мешкає в АДРЕСА_1, 11.10.2010 року у звязку з агресією до сусідки була доставлена в Хортицьке РОВД, де продовжувала поводити себе неадекватно. До неї було викликано швидку медичну допомогу, лікар якої діагностував у ОСОБА_3. маячний розлад і доставив її в психіатричну лікарню. Черговий лікар підтвердив у ОСОБА_3. стан тяжкого психіатричного розладу і у звязку з агресивною поведінкою останньої госпіталізував її в примусовому порядку.

12.10.2010 року ОСОБА_3. оглянуто комісією лікарів психіатрів, яка встановила, що хвора страждає на тяжкий психіатричний розлад у формі маячного розладу з агресивною поведінкою і є небезпечною для оточуючих. За цим висновком її було доцільно госпіталізувати у психіатричну лікарню в примусовому порядку.

З огляду на вищевикладене, просили суд госпіталізувати ОСОБА_3., ІНФОРМАЦІЯ_1, у психіатричну лікарню у примусовому порядку.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запорізької області від «15» жовтня 2010 року заяву Комунального підприємства «Обласна психіатрична лікарня» задоволено, госпіталізовано у психіатричну лікарню у примусовому порядку ОСОБА_3., ІНФОРМАЦІЯ_1.

Прокурором Комунарського районного суду м. Запоріжжя подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи.

Ухвалюючи рішення про задоволення заяви КУ „Обласна психіатрична лікарня” про госпіталізацію ОСОБА_3. у психіатричну лікарню у примусовому порядку суд виходив з доведеності за матеріалами справи такої необхідності.

Проте такий висновок суду здійснено без повного та всебічного дослідження доказів у справі.

За нормами ст.,ст.279, 280 ЦПК України передбачено вирішення судом питання про надання психіатричної допомоги фізичній особі як у амбулаторному так у і примусовому порядку на підставі вимог, встановлених законом, зокрема Законом України „Про психіатричну допомогу”.

За змістом ст..14 Закону України „Про психіатричну допомогу” особа, яка страждає на психічний розгляд може бути госпіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особі тяжкого психічного розгляду, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих.

Отже для госпіталізації особи до психічного закладу для надання психіатричної допомоги у примусовому порядку недостатньо встановлення лише факту наявності у цієї особи психічного розгляду, повинні бути в наявності ознаки, передбачені вищезазначеними нормами Закону.

При цьому висновок експерта для суду у відповідності до ч.6 ст.147 ЦПК України не є обов”язковим і оцінюється судом за правилами ст..212 цього Кодексу як один із доказів по справі.

У висновку комісії лікарів-психіатрів від 12.10.2010 року зазначено, що ОСОБА_3. страждає на тяжкий психічний розлад у формі маячного розладу з агресивною поведінкою, внаслідок чого представляє активну соціальну небезпеку для оточуючих і тому є доцільним її примусова госпіталізація у психіатричну лікарню.

Проте з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_3. на обліку у психіатра не перебувала та раніше за допомогою психіатра не зверталася, за епікризом на час огляду лікарями 23.11.2010 року агресії не виявляла.

Свідки, допитані у справі, пояснили, що ОСОБА_3. агресивної поведінки окрім побутового конфлікту з сусідкою по будинку ОСОБА_4 не проявляла.

Інших достовірних доказів щодо небезпечної поведінки ОСОБА_3. у внаслідок її психічного захворювання в матеріалах справи не мається.

Наведені обставини не доводять, що ОСОБА_3. потребує психіатричної допомоги шляхом її госпіталізації у примусовому порядку.

Тому судова колегія рішення суду про надання саме такої допомоги скасовує і постановляє нове рішення про відмову у задоволені заяви КУ „Обласна психіатрична допомога про госпіталізацію ОСОБА_3. у психіатричну лікарню у примусовому порядку.

Керуючись ст., ст. 307, 309, 313, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора Комунарського району м. Запоріжжя задовольнити.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15 жовтня 2010 року в цій справі скасувати і ухвалити нове наступного змісту: „ У задоволені заяви Комунальної установи „Обласна психіатрична лікарня” про госпіталізацію ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у примусовому порядку відмовити.”

Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення, проте воно може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.


Головуючий:

Судді:

Суть следующего дела: Племянник хотел завладеть квартирой тетки и придумал, что она стала больной на всю голову, якобы кормила мать только шоколадными батончиками, в следствии чего мать умерла. Любопытно, что сам он все это время мать не кормил ничем, наблюдал и ждал... А потом решил избавиться от тетки, вспомнил, что она 10 лет тому назад обращалась к психиатру. Тут же главный психиатр обращается в суд за разрешением на госпитализацию тетки. Районный суд отказал, но главврач не унялся, пошел в апеляционный суд. Судьи ясно и понятно отказали стяжателям в их бессовестном желании.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22-4235/2009 р. Головуючий у 1-й інстанції: Наумова І.Й.
Суддя-доповідач: Краснокутська О.М.

У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2009 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Пільщик Л.В.

Суддів: Сапун О.А.

Краснокутської О.М.
При секретарі: Петровій О.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Комунального підприємства „ Обласна психіатрична лікарня” на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 серпня 2009 року по справі за заявою Комунального підприємства „Обласна психіатрична лікарня” Запорізької міської ради про госпіталізацію ОСОБА_1 в психіатричну лікарню в примусовому порядку, -

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2009 року Комунальна установа „Обласна психіатрична лікарня” ОСОБА_2 звернулась до суду з заявою про госпіталізацію ОСОБА_1 в психіатричну лікарню в примусовому порядку.

В заяві зазначено, що ОСОБА_1. потрапила в обласну психіатричну лікарню на підставі заяви її племінника, який посилався на те, що вона 10 років тому перенесла психотичний стан, після чого в неї змінився її характер, а саме- вона перестала готувати собі та хворій матері їжу, кормила себе і матір шоколадними батончиками, коли матір захворіла, не давала їй ліків і не викликала лікаря, внаслідок чого мати померла. Після смерті матері ОСОБА_1. відмовилися їсти продукти, що принесенні племінником, не виходила з квартири і нікого до себе не підпускала. Внаслідок такої поведінки ОСОБА_1., племінник викликав їй швидку допомогу і вона була госпіталізована в психіатричну лікарню в примусовому порядку. 04.08.2009 року ОСОБА_1. була оглянута комісією лікарів-психіатрів КУ „Обласна психіатрична лікарня” яка прийняла рішення, що ОСОБА_1. страждає на просту форму шизофренії з вираженим емоційно-вольовим дефектом і стійкою соціальною дезадаптацією. Внаслідок психічних розладів не може забезпечити свої основні життєві потреби.

Посилаючись на викладене, просив суд госпіталізувати ОСОБА_1. в психіатричну лікарню в примусовому порядку.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 серпня 2009 року в задоволенні заяви Комунального підприємства „ Обласна психіатрична лікарня” про примусову госпіталізацію в психіатричну лікарню ОСОБА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 народження вдмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, КУ „Обласна психіатрична лікарня” подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті заявлених вимог.

Заслухавши в засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Звертаючись до суду із заявою про госпіталізацію ОСОБА_1. у психіатричну лікарню, на підставі ст. 14 Закону України „Про психіатричну допомогу”,КУ „Обласна психіатрична лікарня” посилається на те ,що ОСОБА_1. була госпіталізована у психіатричну лікарню в примусовому порядку за заявою її племінника і оглянута комісією лікарів-психіатрів КУ „Обласна психіатрична лікарня”,яка прийняла рішення,що хвора страждає на просту форму шизофренії з вираженим емоційно-вольовим дефектом і стійкою соціальною дезадаптацією, внаслідок чого не може забезпечити свої основні життєві потреби,тому здійснена госпіталізація була доцільною.

Між тим згідно до вимог ст.14 Закону України „Про психіатричну допомогу” №1489-Ш від 22.02.2000року(з послідуючими змінами) особа,яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника,якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу,внаслідок чого вона вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії,що являють собою безпосередньо небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні,який забезпечує її життєдіяльність.

В матеріалах справи відсутні дані про наявність у ОСОБА_1. тяжкого психічного розладу, а також про те,що лише в стаціонарних умовах можливе її лікування.

Із Висновків комісії(а.с.2) не вбачається наявність у ОСОБА_1. тяжкого психічного розладу і необхідність її лікування в майбутньому лише в стаціонарних умовах.

Згідно до вимог ст. 4 Закону України „Про психіатричну допомогу” психіатрична допомога надається на основі принципів законності, гуманності, додержання прав людини і громадянина, добровільності, доступності та відповідно до сучасного рівня наукових знань, необхідності й достатності заходів лікування з мінімальними соціально-правовими обмеженнями.

Виходячи із встановлених обставин справи , вимог ст.4, ст14 Закону України „Про психіатричну допомогу”, судова колегія приходить до висновку про те,що підстав для задоволення заяви немає і суд першої інстанції правильно відмовив у цих вимогах.

Доводи апеляційної скарги про наявність у ОСОБА_1. психічного захворювання є неспроможними, оскільки самий по собі факт наявності психічного захворювання без наявності тяжкого психічного розладу , урахування можливості лікування в амбулаторних умовах і всіх умов, передбачених статтею 14 Закону України „Про психіатричну допомогу” для примусової госпіталізації до психіатричного закладу не є достатнім .

Згідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін,якщо визнає,що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст .307,308 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Комунальної установи „ Обласна психіатрична лікарня” відхилити.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 серпня 2009 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий:
Судді:

Суть следующего дела: Жительница города живет на втором этаже и страдает от стоматологии, которая расположена на первом. Те установили вывеску, закрыв окно квартиры, выставили трубу вентиляции прямо под окно, не реагируют на жалобы... Выход нашелся - дурдом. Апеляционный суд спас женщину из застенок психиатрической больницы.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-1136/2011 р. Головуючий у 1-й інстанції: Стоматов Е.Г.
Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2011 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Онищенка Е.А.
суддів: Маловічко С.В.
Бєлки В.Ю.
при секретарі Бабенко Т.І.
з участю прокурора Куліби О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу окремого провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15 жовтня 2010 року по справі за заявою Комунального підприємства «Обласна психіатрична лікарня»Запорізької міської ради про госпіталізацію ОСОБА_3 в психіатричну лікарню в примусовому порядку, -

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2010 року КП «Обласна психіатрична лікарня»Запорізької міської ради звернулось до суду із заявою про госпіталізацію ОСОБА_3 в психіатричну лікарню в примусовому порядку.

В заяві зазначено, що ОСОБА_3 на протязі останніх 2 років веде «боротьбу»з стоматологічною клінікою, яка знаходиться під її квартирою, в зв»язку з тим, що «вони пускають гази, пробивають підлогу в квартирі, закривають вивіскою світло». Наслідком цього став конфлікт в приміщенні стоматології, під час якого ОСОБА_3 розбила скло, побилася з працівниками стоматології, після чого була в примусовому порядку госпіталізована до психіатричної лікарні, де оглянута черговим лікарем, який встановив наявність у неї тяжкого психічного розладу. Згідно висновку комісії лікарей-психіатрів ОСОБА_3 страждає на тяжкий психічний розлад у формі маячного психозу неорганічного ґенезу (вірогідно, реактивного) з агресивною поведінкою, внаслідок чого утворює активну соціальну небезпеку для оточуючих. Посилаючись на ст. 14 ЗУ «Про психіатричну допомогу», заявник просив суд винести рішення про примусову госпіталізацію ОСОБА_3 у психіатричну лікарню.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15 жовтня 2010 року заява задоволена. Примусово госпіталізовано та підвергнуто примусовому лікуванню в примусовому порядку ОСОБА_3 в КП «обласна психіатрична лікарня»Запорізької міської ради.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_3 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати.

Заслухавши суддю-доповідача, апелянта ОСОБА_3 та її представника, представника психіатричної лікарні, висновок прокурора, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про психіатричну допомогу»особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди або без згоди її представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих або неспроможна самостійно задовольнити свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.

Тобто для госпіталізації особи до психіатричного закладу недостатньо лише факту наявності у цієї особи психічного розладу, а повинні бути в наявності ознаки, передбачені ст. 14 ЗУ «Про психіатричну допомогу».

З матеріалів справи вбачається, що приводом для доставлення ОСОБА_3 до психіатричного закладу став її конфлікт з працівниками стоматології в приміщенні стоматологічної клініки 03.10.2010р. З рапорту дільничного інспектора міліції Ленінського РВ вбачається, що ОСОБА_3 знаходилась у стані сильного збудження та кидалась на персонал стоматології. Зі слів працівників стоматології: розбила кулаком скло на вхідних дверях, розкидала меблі.

З заяви вбачається, що зі слів матері ОСОБА_3 ОСОБА_4 було встановлено, що протягом 2-3 років дочка веде боротьбу зі стоматологічним кабінетом, оскільки він незаконно розташований під їхньою квартирою. Скаржилась до міліції, прокуратури, санстанції.

Пояснення матері підтвердила в судовому засіданні апеляційного суду апелянт ОСОБА_3, пославшись на те, що вивіска стоматології затуляє їм світло в квартирі, а внаслідок неправильного встановлення віддушин в стоматологічному кабінеті, в їх квартирі весь час перебувають запахи медичних стоматологічних препаратів. Проте власник кабінету не йде на будь-які перемови щодо усунення цих порушень, тому вона звертається з відповідними скаргами у різні органи та до суду. Викладені в рапорті події заперечує та пояснює, що скло на вхідних дверях розбилось, коли працівники стоматології намагались виштовхати її з приміщення. Вважає, що підстав для її примусової госпіталізації не було.

З комісійного висновку лікарів-психіатрів вбачається, що раніше ОСОБА_3 на диспансерному обліку з приводу психічних розладів не перебувала. При огляді ОСОБА_3 надала такі ж пояснення з приводу конфлікту зі стоматологічним кабінетом та про його причини. Висновком комісії встановлено, що хвора ОСОБА_3 страждає на тяжкий психічний розлад у формі маячного розладу неорганічного ґенезу (вірогідно, реактивного) з агресивною поведінкою, тому утворює небезпеку для оточуючих.

За статтею 22 ЗУ «Про психіатричну допомогу» надання психіатричної допомоги в примусовому порядку можливо лише на підставі судового рішення, ухваленого за наслідками розгляду заяви представника психіатричного закладу.

З цих підстав головний лікар звернувся з завою до суду для винесення ухвали про госпіталізацію ОСОБА_3 у психіатричну лікарню у примусовому порядку.

Частиною 4 ст. 22 ЗУ «Про психіатричну допомогу», ч. 2 ст. 281 ЦПК України передбачено, що судові справи щодо надання психіатричної допомоги в примусовому порядку розглядаються в присутності особи, щодо якої вирішується питання про надання їй такої допомоги, з обов»язковою участю прокурора, лікаря-психіатра, представника психіатричного закладу, що подав заяву, та законного представника особи, щодо якої розглядаються питання.

Ухвалюючи рішення про задоволення заяви головного лікаря психіатричної лікарні, суд першої інстанції вважав доведеним той факт, що за своїм психічним станом здоров»я ОСОБА_3 потребує госпіталізації в психіатричну лікарню, але ухиляється від неї.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції розглянув заяву головного лікаря у відсутності законного представника ОСОБА_3, що є порушення вимог ст. 22 ЗУ «Про психіатричну допомогу», ст. 281 ЦПК України та прав особи, щодо якої розглядається питання про примусову госпіталізацію. При цьому, ОСОБА_3 надавала свої пояснення у суді, а у суду в цей час не виникло будь-яких сумнівів, що вона доступна продуктивному контакту, оскільки в протилежному випадку, він відклав би справу для залучення законного представника.

Таким чином, вищезазначені грубі порушення судом вимог закону, процесуальних норм та прав ОСОБА_3 у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставами для скасування оскаржуваного рішення суду.

Дослідивши ретельно пояснення всіх учасників розгляду справи та матеріали справи, колегія дійшла висновку, що є недоведеним той факт, що ОСОБА_3 вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що становлять собою небезпеку для оточуючих, а рапорт працівника міліції базується лише на поясненнях персоналу стоматології, з якими ОСОБА_3 знаходиться у конфлікті через відстоювання своїх прав та інтересів, які, на її думку, порушуються власником стоматологічного кабінету та які вона має намір захистити у судовому процесі.

Отже, обраний на даному етапі психіатричним закладом вид психіатричної допомоги у вигляді примусової госпіталізації ОСОБА_3 є недоцільним, в зв»язку з чим заява головного лікаря з цього питання не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15 жовтня 2010 року у цій справі скасувати.

Відмовити в задоволенні заяви головного лікаря комунальної установи «Обласна психіатрична лікарня»про госпіталізацію ОСОБА_3 у психіатричну лікарню у примусовому порядку.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:
Судді:

Ещё бизнесс-дело запорожских кановалов от психиатрии: квартирой на первом этаже заинтересовались бизнесмены. Хозиян "цену знает" и на уступки не идет. Пришлось его "в состоянии алкогольного опьянения" доставить в психушку. Главрач бегом побежал в суд, но суд отказал выдать решение о принудительной госпитализации. Не смотря на такое решение суда главарач держит "больного" в психушке ещё восемь дней. Родственники подняли хай и "больного" пришлось выпустить. После этого был суд и возмещение вреда, но главврач не захотел давать свои деньги и обжаловал решение. апеляционный суд не пошел на встречу главврачу и решение осталось в силе. Пришлось делиться.


АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 - 5581 / 2010 р. Головуючий у 1-й інстанції: Скользнєвої Н.Г.
Суддя-доповідач: Давискиба Н.Ф.

У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„12” жовтня 2010 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Осоцького І.І.
Суддів: Давискиби Н.Ф.
Мануйлова Ю.С.
При секретарі: Бурима В.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Комунальної установи «Обласна психіатрична лікарня» Запорізької обласної ради
на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 07 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Комунальної установи «Обласна психіатрична лікарня», третя особа: Управління охорони здоровя Запорізької обласної державної адміністрації, про захист особистих немайнових прав, визнання незаконними дій повязаних з наданням психіатричної допомоги, -

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Комунальної установи «Обласна психіатрична лікарня», третя особа: Управління охорони здоровя Запорізької обласної державної адміністрації, про захист особистих немайнових прав, визнання незаконними дій повязаних з наданням психіатричної допомоги. В

В позові зазначав, що 18.08.2008 р., близько 21 голини., без його згоди та повідомлення про наміри, обманним шляхом було доставлено до Обласної психіатричної лікарні. Впевнивши, що він знаходиться в приміщенні Запорізької обласної клінічної лікарні, було запропоновано надання медичної допомоги у зв'язку з підвищенням тиску.

Вранці 19.08.2008 р. з'ясувавши, що він знаходиться не в клінічній лікарні, на ім»я головного лікаря КУ «ОПЛ» подав письмову заяву про небажання проходити курс лікування в психіатричній лікарні. Його звернення було проігноровано.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22.08.2008 р. КУ «ОПЛ» було відмовлено в задоволенні заяви про надання позивачу психіатричної допомоги в примусовому порядку, але, незважаючи на наявність рішення суду, він ще протягом 8 днів проти власної волі перебував в психіатричній лікарні і його було виписано тільки за приписом прокурора Комунарського району м. Запоріжжя 29.08.2008 р. з діагнозом «Галюцинаторно-параноідний синдром по екзогенному типу реакції, алкогольного ґенезу».

За період з 18 по 29 серпня 2008 р. йому незаконно призначалося і примусово надавалося лікування, якого, на його думку, він не потребував і на яке не надавав своєї згоди, просив скасувати діагноз «Реактивний параноїд», встановлений Комунальною установою «Обласна психіатрична, лікарня» та зобов'язати Комунальну установу «Обласна психіатрична лікарня» відізвати виписаний епікриз від 29 серпня 2008 року відносно нього.

В процесі розгляду справи позивач уточнив свої позовні вимоги та остаточно просив суд визнати незаконними дії працівників Комунальної установи «Обласна психіатрична лікарня» по незаконному поміщенню та незаконному примусовому утриманню і лікування його в психіатричній лікарні з 18.08.2008р. по 29.08.2008р.; визнати незаконним рішення працівників Комунальної установи «Обласна психіатрична лікарня» про встановлення діагнозу «Галюцинаторно-параноідніїй синдром по екзогенному типу реакції, алкогольного генезу»; стягнути з Комунальної установи Обласна психіатрична лікарня» на його користь судові витрати по сплаті судового збору в сумі 8,50 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 7,50 грн., витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи: оплата проведення експертизи - 2551,44 грн., вартість проїзних документів до м. Києва (місце проведення експертизи) та в зворотному напрямку 258,54 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 07 червня 2010 року позов задоволено.

Визнано незаконними дії працівників Комунальної установи «Обласна психіатрична лікарня» по незаконному поміщенню та незаконному примусовому утриманню і лікуванню в психіатричній лікарні ОСОБА_3 в період з 18 серпня 2008 року по 29 серпня 2008 року.

Визнано незаконним рішення працівників Комунальної установи «Обласна психіатрична лікарня» про встановлення ОСОБА_3 діагнозу «Галюципаторно параноідний синдром по екзогенному типу реакції, алкогольного генезу».

Стягнуто з Комунальної установи «Обласна психіатрична лікарня» на користь ОСОБА_3 судові втрати: 8 грн. 50 коп. - судовий збір, 7 грн. 50 коп. - витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи; 2809 грн. 98 коп. витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи (оплата проведення експертизи 2551,44 грн., вартість проїзних документів до м.Києва (місце проведення експертизи) та в зворотньому напрямку 258,54 грн), а всього 2824,98 гривень (дві тисячі двадцять чотири гривні 98 коп.)

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Комунальна установа «Обласна психіатрична лікарня» Запорізької обласної ради подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягаю відхиленню з таких підстав.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_3 в період з 18 серпня 2008 року по 29 серпня 2008 року примусово перебував на обстеженні і лікуванні в комунальній установі «Обласна психіатрична лікарня» з виставленим діагнозом «Галюцинаторно-параноідний синдром по екзогенному типу реакції, алкогольного ґенезу».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що госпіталізацію до психіатричного закладу в примусовому порядку і лікування ОСОБА_3 було здійснено з порушенням вимог ст. 11 Закону України «Про психіатричну допомогу» від 22.02.2000 року (із подальшими змінами), а клінічний діагноз, виставлений лікарями-психіатрами, а саме «Галюцинаторно-параноідний синдром по екзогенному типу реакції, алкогольного ґенезу» не відповідає психічному стану ОСОБА_3 під час перебування його на стаціонарному лікуванні з 18 по 29 серпня 2008 року.

Такий висновок суду узгоджується з матеріалами справи та відповідає вимогам діючого законодавства.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про психіатричну допомогу» психіатрична допомога надається на основі принципів законності, гуманності, додержання прав людини і громадянина, добровільності, доступності та відповідно до сучасного рівня наукових знань, необхідності й достатності заходів лікування з мінімальними соціально-правовими обмеженнями.

Статтею 14 зазначеного Закону передбачено, що особа госпіталізується до психіатричного закладу добровільно на її прохання або за її усвідомленою згодою.

При розгляді справи судом першої інстанції було установлено, що 18.08.2008 року госпіталізація позивача до психіатричного закладу була здійснена без його добровільного прохання або усвідомленої згоди, що підтверджується матеріалами медичної карти № 2977 стаціонарного хворого ОСОБА_3, заведеної 18.08.2008 року. Крім того, в заяві на ім.»я головного лікаря КУ «Обласна психіатрична лікарня» від 19.08.2008 року, позивач вимагав надати йому можливість негайно покинути приміщення лікарні, оскільки перебуває в лікарні проти своєї волі та не вважає себе психічно хворим, зазначав на незаконність його перебування в психіатричній лікарні. (а.с.127, том 1).

За змістом ст.14 Закону «Про психіатричну допомогу» особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку дня неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22.08.2008 року відмовлено КУ «Обласна психіатрична лікарня» щодо примусової госпіталізації до психіатричного закладу ОСОБА_3, оскільки судовим слідством не було встановлено, що ОСОБА_3 становить небезпеку для оточуючих та для себе самого.

Незважаючи на відсутність підстав для госпіталізації до психіатричного закладу в примусовому порядку, передбачених ст. 14 Закону, відповідач продовжував примусово утримувати позивача в лікарні до отримання Припису прокурора Комунарського району м. Запоріжжя № 39/3477 від 29.08.2008 року про усунення порушень Закону України «Про психіатричну допомогу».

При вирішенні питання щодо відповідності встановленого відповідачем діагнозу, суд обґрунтовано прийняв до уваги акт стаціонарної судово-психіатричної експертизи № 30 від 01.02.2010 року, складений експертною комісією Київського міського центру судово-психіатричної експертизи, згідно з яким, клінічний діагноз, встановлений лікарями-психіатрами КУ «Обласна психіатрична лікарня», а саме «Галюцинаторно-параноідний синдром по екзогенному типу реакції, алкогольного ґенезу», не відповідає психічному стану ОСОБА_3 під час перебування на стаціонарному лікуванні з 18 по 29 серпня 2008 року (а.с.44-54) та дійшов правильного висновку про визнання незаконним рішення працівників психіатричного закладу щодо встановлення зазначеного діагнозу позивачу.

Доводи апеляційної скарги про неповне з»ясування судом обставин справи, є неспроможними, оскільки суд достатньо повно з»ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи й заперечення сторін, дав належну оцінку допитаним по справі свідкам, наданим доказам і ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Підстав для його зміни або скасування колегія суддів не вбачає.

Інші наведені доводи апеляційної скарги висновку суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 307,308,313,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Комунальної установи «Обласна психіатрична лікарня» Запорізької обласної ради відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 07 червня 2010 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскарження шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:
Судді:

Суть дела: алкоголик удостоился огромного внимания - катали его по больницах, никакого "долгоиграющего" диагноза не удалось поставить. Но есть у нас добрые врачи психиатры, которые готовы принять алкаша "на долго", если это потребуется кому-то... Дело любопытно тем, что главврач психушки даже не принял больного, просил суд разрешить принудительное лечение в его заведении, при том что больной фактически находился в шестой больнице гор. Запорожья. Районный суд отказал, апеляционный суд отказал ещё раз.

Апеляційний суд Запорізької області
Справа №22-3718/2009 p. Головуючий у 1 інстанції: Наумова І.Й.

Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.
Рішення
Іменем України

«18» серпня 2009 року м. Запоріжжя.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Подліянової Г.С.
Суддів: Осоцького І.І., Мануйлова Ю.С.
При секретарі: Волчановій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу комунальної установи „Обласна психіатрична лікарня" на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01 липня 2009 року у справі за заявою комунальної установи „Обласна психіатрична лікарня" щодо примусової госпіталізації ОСОБА_2 у психіатричну лікарню, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2009 року комунальна установа „Обласна психіатрична лікарня" звернулася до суду з заявою щодо примусової госпіталізації ОСОБА_2 у психіатричну лікарню. В заяві зазначали, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 був госпіталізований вперше 24.06.2009 року переводом з 6 міської лікарні, де знаходився з 22.06.2009 року по 24.06.2009 року з діагнозом : алкогольний делірій, гостра токсична енцефалопатія. 22.06.2009 року був доставлений на консультацію в 7 міську лікарню, а звідти був госпіталізований в 6 міську лікарню, де був некритичний, неадекватний, галюцинував, звернуту мову не розумів. Після консультації лікаря психіатра був госпіталізований в комунальну установу „Обласна психіатрична лікарня" в примусовому порядку. 25.06.2009 року ОСОБА_2 був оглянутий комісією лікарів-психіатрів, яка прийняла рішення, що хворий виявляє ознаки гострої алкогольної енцефалопатії Гайе-Верніке. По психічному й соматичному стану не може здійснювати життєдіяльність на фізіологічному рівні, а також можливий літальний наслідок в разі ненадання йому психіатричної допомоги і реанімаційних заходів, примусова госпіталізація є доцільною. З цих підстав просили задовольнити їх заяву.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01 липня 2009 року відмовлено у задоволенні заяви.

Не погоджуючись з рішенням суду, комунальна установа „Обласна психіатрична лікарня" подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті заяви.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що госпіталізація ОСОБА_2 у психіатричну лікарню на час винесення рішення є недоцільною, у зв'язку з тим, що останній знаходиться на лікуванні в профільному відділенні Шостої міської лікарні м. Запоріжжя, а початковий діагноз визначений комісією лікарів-психіатрів не підтвердився.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про відмову в задоволенні заяви заявника про примусову госпіталізацію ОСОБА_2 у психіатричну лікарню проте, не може повністю погодитися з висновком суду першої інстанції відносно підстав такої відмови, тому рішення суду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає зміні виходячи з наступного.

Відповідно до ст.14 Закону України « Про психіатричну допомогу» особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи не виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольнити свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.

Тобто, для госпіталізації особи до психіатричного закладу недостатньо лише факту наявності у цієї особи психічного розладу, повинні бути в наявності ознаки, передбачені ст. 14 Закону України « Про психіатричну допомогу».

З висновку комісії лікарів - психіатрів від 25.06.2009 року вбачається, що ОСОБА_2 страждає на психічний розлад і є неспроможним самостійно задовольняти свої основні потреби на рівні, який забезпечує його життєдіяльність, а також можливий його літальний наслідок в разі не надання йому психіатричної допомоги в реанімаційних умовах (а.с. 2).

Доказів, які б достовірно спростовували зазначений висновок, в суді першої інстанції надано не було. Таким чином, висновок суду про те, що початковий діагноз ОСОБА_2 тобто зазначений у висновку комісії лікарів - психіатрів від 25.06.2009 року, на час винесення рішення не підтвердився, що й було підставою у відмові в задоволенні заяви, не відповідає фактичним обставинам справи.

В суді апеляційної інстанції представник комунальної установи «Обласна психіатрична лікарня» пояснив, що оскільки, з часу подання зазначеної заяви до суду першої інстанції пройшло багато часу ОСОБА_2 був переведений на лікування до шостої міської лікарні м. Запоріжжя де проходив курс лікування. На теперішній час останній виписаний з лікарні в задовільному стані.

Доказів, які б свідчили про те, що на теперішній час ОСОБА_2 має тяжкий психічний розлад, внаслідок чого останній не спроможний самостійно задовольнити свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує його життєдіяльність та потребує госпіталізації для обстеження чи лікування лише в стаціонарних умовах у психіатричній лікарні, представник суду не надав.

Виходячи з наведеного, проаналізувавши зібрані і дослідженні в судовому засідання докази в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про недоцільність примусової госпіталізації ОСОБА_2 до психіатричної лікарні, оскільки заявник не надав доказів, які б свідчили про наявність у ОСОБА_2 тяжкого психічного розладу на теперішній час, що відповідно до ст. 14 Закону України « Про психіатричну допомогу» є підставою для госпіталізації такої особи.

З огляду на вищевикладене апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, п.4 ч. 1 ст. 309, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

Вирішила::

Апеляційну скаргу комунальної установи „Обласна психіатрична лікарня" задовольнити частково.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01 липня 2009 року по цій справі змінити.

Відмовити в задоволенні заяви головного лікаря комунальної установи « Обласна психіатрична лікарня» про госпіталізацію ОСОБА_2 у психіатричну лікарню у примусовому порядку з підстав передбачених в мотивувальній частині рішення апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.

Боже мой.
НЕУЖЕЛИ ЭТО ПРАВДА?
Откуда эти решения?

Украинец 7 лет прожил в психбольнице из-за врачебной ошибки.

В Запорожье местные эскулапы уже семь лет лечат от безумия здорового человека. Диагноз "шизофрения" студенту Максиму Генчеву установили еще в 2005 году. Впоследствии оказалось, что врачи ошиблись. У парня - обычная паразитическая инфекция. Но, несмотря на кипы медицинских заключений, признавать свою ошибку психиатры отказываются, сообщает ТСН.

Из-за огромных доз нейролептиков юноша постоянно находится в полубессознательном состоянии. Беда в семью Генчева пришла, когда парень учился на 4-м курсе института.

"Сначала потеря зрения, потом лимфу мы лечили очень долго, потом у нас была сильная головная боль, суставы, нас гоняли по кабинетам, никто ничего не мог определить. И когда у нас начались галлюцинации, мы поехали в психиатрию", - вспоминает мать Максима Валентина Генчева.

Парню установили шизофрению. Максима отправили в психдиспансер, но улучшения не было. Первое неладное почувствовала мама. После многочисленных анализов выяснилось, что у Максима токсоплазмоз - нейроинфекция, которая передается через животных. Этот диагноз подтвердили пять медицинских учреждений.

"Харьков, Запорожье, СПИД-центр, Симферополь, и еще мы обратились к украинскому совету защиты прав пациентов. И пришло письмо нам, что изначально нам терапия была установлена неправильно", - рассказывает мать больного мальчика.

Почти 7 лет с небольшими перерывами Максима удерживали в диспансере за решеткой. Даже когда врачи узнали другой диагноз, изменять парню лечение категорически отказались. По словам матери, своей ошибки здесь не признают из-за угрозы судебных исков.

Врачи говорят, что мать придумывает медицинские справки, не желая верить, что сын психически болен. Между тем женщина упорно ходит в Управление здравоохранения. Умоляет помочь снять сына с нейролептиков и направить его на плазмоферез - процедуру по очистке крови. Она жизненно необходима, ведь Максима слишком долго накачивали наркотиками.

"Я буду ходить, ходить, я буду бороться, я мать, я дала жизнь своему сыну", - плачет Валентина Генчева возле обладминистрации.

Узнав о телевидении, к женщине выходит руководитель областной медицины. В присутствии камер чиновник обещает собрать медицинский консилиум, чтобы, в конце концов, назвать окончательный диагноз Максима.

"Мы сейчас, сегодня-завтра проведем консультации с республиканскими специалистами и уточним, когда этот вопрос в плане клинико-экспертной комиссии можно решить", - говорит руководитель Управления охраны здоровья я Запорожской ОГА Андрей Запорожченко.

В случае, если эксперты подтвердят правоту мамы, парня можно будет вернуть к нормальной жизни. Но признают ли медики свои ошибки? Большинство консилиума будут составлять те же врачи, которые четверть жизни Максима лечили его от шизофрении.

Просто А-Ф-И-Г-Е-Т-Ь!
Безпредел одним словом.

Так этих врачей садить надо!
Как это запроторить в дурку женщину, которая воюет со стоматологией, которая рядом с её квартирой? Это же явно за деньги было сделано!
Какой ужас!
Почему же никто ничего не делает с этими врачами? Куда смотрят правоохранители?

Какие право охранители ? Страна не пуганных идиотов! Вы оглянитесь вокруг что твориться. "Куда смотрят "органы" ? " - это что вопрос ?
Электорат гребанный... Куда Вы смотрели когда шли на выборы ?

При чем здесь выборы? Вы думаете главный психиатр делится деньгами с Януковичем?

Показывали вчера главного врача психбольницы - у него вид серьезно пьющего человека. Сними с него халат - алкаш из под моста. У него хоть диплом какой-нибудь есть?

Вы как не местные. Делаете вид, что не в курсе событий. Здесь уже второй или третий год орудуют банды церковников, которые устраивают тут все по своему образу и подобию. Эта их ложь во спасение уже в печенках сидит. И вот эта карательная психиатрия их рук дело, потому что влияние церкви на государство сейчас такое, что все по швам трещит. А нынешней власти это и нужно - церковь зомбирует, а они контролируют - на какой стадии процесс. Клиент созрел - можно и в психушку. Нет, чтобы производить что-то, развивать экономику и медицину, нет, это не для великих умов. А вот выдумывать карательную психиатрию, нарушая конституцию, закон, права человека - это можно.

Запорожские власти вошли в состояние агонии и пишут в своих СМИ:

По информации из компетентных источников в Запорожье планируется масштабная акция по объявлению всех пациентов психоневрологического диспансера жертвами политических репрессий. Стартом данной кампании стало информационное освещение СМИ, которые относят к пулу Евгения Черняка, ситуации с Раисой Радченко, которая 11 июля была отправлена Ленинским судом на принудительное обследование в городской психоневрологический диспансер.

Данная ситуация последовала вслед за инцидентом, имевшим место 22 июня, когда председатель домового комитета по улице Ленина 230 напала с кулаками на официантку кафе «СушиЯ». Пострадавшая девушка обратилась за помощью в милицию. Правоохранители отмечают, заявление официантки не единственное, поступившее за последнее время.

Сегодня Радченко должны вынести диагноз. В психдиспансере отмечают: у запорожанки подозрение на бредовый синдром.

Судя по реакции телеканала «Голд-ТВ», газеты «Суббота плюс», сайтов «В городе» и «061», осветивших событие как «репрессии карательной медицины», авторов публикаций не волнует реальное положение дел и они считают, что причастность Раисы Радченко к выступлениям против городской власти и ее участие в сборе подписей должно избавлять ее от ответственности за уголовно наказуемые преступления и позволять наносить увечья посторонним лицам.

Исходя из логики событий и стремления указанных СМИ и стоящих за ними лиц использовать любой информационный повод для собственных целей, в том числе проблемы с здоровьем у людей, попавших под их влияние, видится вероятным в ближайшей перспективе объявление всех пациентов запорожского психоневрологического диспансера «борцами с режимом» и «пострадавшими от карательной психиатрии». Этот прием наконец-то может помочь запорожским оппозиционерам приобрести ту массовость, которой так не хватает им в настоящее время.

видится вероятным в ближайшей перспективе объявление всех пациентов запорожского психоневрологического диспансера «борцами с режимом»
----------------------------------------------------------------------------------
Из решений апеляционного суда Запорожской области видно, что освобождали псевдо больных в судебном порядке и никакой Черняк не имел к этому никакого дела.

Как можно было запровадить в дурдом женщину, которая боролась со стоматологией, закрывшей ей окно своей вывеской? Это все жалобщики могут попасть в дурдом? Нужно гнать в шею таких врачей-стяжателей, а не сваливать все на Черняка.

Медики не сообщают, что именно колют женщине.

Сегодня, 13-го июля к Раисе Радченко допустили её дочь и знакомого доктора. В ходе встречи были обнаружены синяки на теле активистки (на руках, лице и других частях тела). Так же стало понятно, что ей начали колоть специальные препараты. Об этом корреспонденту 061 рассказала Дарья Радченко – дочь заключенной в «дурдом» активистки.

ЧИТАЙТЕ все новости на тему: активистку Раису Радченко упрятали в «дурдом» после критики милиции и чиновников

«Мы смогли пообщаться только 10 минут и то в присутствии врачей психиатрической больницы. На лице у мамы большой синяк, также гематомы на руках и не только. Ей за сегодняшнее утро сделали 3 укола – названия препаратов врачи не сообщают», - заявила Дарья Радченко.

Женщина рассказала, что медики заявили о письменном согласии матери на использование инъекционных препаратов. Однако сама активистка утверждает, что напротив - написала об отказе и о насильственных уколах.

По мнению знакомого доктора Раисы Радченко, который присутствовал на встрече, активистке колют аминазин. Это вещество вызывает апатию, заторможенность реакции и общую слабость.

«Я заметила, что у неё сухость во рту, спросила что ей колют – она не вспомнила. Потом я перечислила ряд препаратов, среди которых Раиса узнала аминазин», - говорит доктор Татьяна Смирнова, которую пригласили на встречу, как независимого эксперта.

Между тем, по информации дочери активистки Дарьи Радченко, суд о принудительном лечении будет лишь в понедельник.

«Суд будет только в понедельник в 11-30, во всяком случае об этом обмолвились санитарки. Нас никто официально в известность не ставит – уже выходные! Когда нам сообщат о суде? Во время заседания?», - говорит Дарья Радченко.

Также, дочь «задержанной» утверждает, что решение суда о принудительном обследовании не вступило в действие, то есть само «задержание» может оказаться незаконным.

Напомним, как сообщалось ранее, в Запорожье силой доставили в психиатрическую лечебницу активистку Раису Радченко. Во время задержания легкие телесные повреждения получила дочь и 5-летний внук женщины. Позже стало известно, что психиатры заявили о необходимости принудительного лечения Раисы Радченко.

Молодец, читаешь между строк!

Сетовали и обвиняли людей, которые жили в СССР, в их рабском молчании.
Теперь время выбрало вас, молодые и дерзкие! Вперед! Боритесь с явной неприкрытой несправедливостью.

Реально буйного больного главврач психиатрической больницы не хочет помещать в свое заведение.
Жительница Запорожья уже больше двух лет терпит от своего 14-летнего сына Ярослава издевательства и побои. Недавно женщине удалось госпитализировать ребенка в областной психоневрологический диспансер. Но уже в ближайшее время его должны оттуда выписать, и теперь женщина всерьез боится за свою жизнь

Домашний тиран
История запорожанки Наталии Сахнюк напоминает если не фильм ужасов, то утонченный психологический триллер. Уже два года женщина боится оставаться дома одна со своим несовершеннолетним сыном. В начале этого года психиатры поставили 14-летнему ребенку диагноз «шизофрения». Как рассказывает Наталия Сахнюк, навязчивой идеей Ярослава стало желание убить собственную мать. До того, как его поместили в психиатрическую больницу, женщине практически каждый день приходилось терпеть жестокие побои и унижения. Самым безобидным обращением к родной матери у подростка было слово «сука». И не удивляйтесь, что взрослая женщина панически боится 14-летнего подростка. Физически мальчик развит не по годам: при росте 175 сантиметров его вес составляет почти 90 килограммов.

– Я должна была заподозрить неладное давно, – рассказывает Наталия. – Сын с детства отличался жестокостью. Но я думала, что это мое упущение в воспитании. Мы с мужем развелись, когда Ярославу был год, так что воспитывать его мне пришлось в одиночку. Ужасы начались два года назад, когда сыну исполнилось 12 лет. Тогда он начал меня избивать. Причем, в ход шли не только кулаки, но и ножницы, ножи и топоры.

Соседка Наталии Елена (имя изменено – авт.) вспоминает, как неоднократно ей приходилось оказывать первую медицинскую помощь избитой женщине.

– Я лично была свидетелем того, что Ярослав ее бил, – вспоминает Елена. – У нее на руках и ногах постоянно были синяки и порезы от ножа. А как-то она пришла к нам сразу после скандала – с разбитой головой. Оказывается, Ярослав разбил об ее голову хрустальную вазу.

Поводом для физической расправы служили робкие попытки матери отказать ребенку в том или ином требовании. А запросы у Ярослава были самые разнообразные: от ночной поездки в ресторан на такси до покупки дорогих планшетов, мобильных телефонов и компьютеров. Наталия Сахнюк работает преподавателем в одном из запорожских вузов. Зарплаты рядового доцента и кандидата наук на подобные излишества просто не хватает. Поэтому женщина влезла в огромные долги и набрала кредитов в банках. По ее самым скромным подсчетам, сумма долгов уже превысила 70 тысяч гривен.

Загвоздка в одной подписи
Тем временем соседи уверены, что парень представляет угрозу не только для матери, но и для окружающих.

– Мы жили через стенку и я почти каждый день слышала, как Ярослав издевается над Наталией, – рассказывает соседка Ольга Владимировна. – Честно скажу, мне было страшно. Тем более, что у него действительно есть проблемы с головой: в квартире он побил всю мебель, сжег линолеум и ковролин, потому что прямо на полу разводил костры.

В прошлом году из-за своего неадекватного поведения подросток впервые попал в психиатрическую больницу. Там ему поставили диагноз «шизофрения гебоидной формы». Сейчас парень проходит повторный курс лечения, но буквально через неделю медики грозятся его выписать.

– Если его отпустят, я не жилец, – сокрушается Наталия Сахнюк. – Я не преувеличиваю. Он много раз мне говорил, что всё равно меня убьет.

Поэтому женщина уже обошла всевозможные инстанции с просьбой поместить сына в дом-интернат психоневрологического профиля.

– Медики дали заключение об отсутствии противопоказаний к пребыванию сына в интернате данного типа, – говорит запорожанка. – Собран почти весь пакет необходимых документов. Но возникли проблемы с получением выписки из областной психолого-медико-педагогической консультации. Для ее оформления заполнили необходимую форму медицинской карты, в которой указан психиатрический диагноз моего сына и установлен факт необучаемости ребенка. Но не смотря на все это заведующая консультации не подписывает разрешение на определение ребенка в интернат и дает рекомендации обучать ребенка на дому.

Изолируют только в крайнем случае
Но вот психиатры возможность подобного решения проблемы обсуждать с журналистами не стали. Главврач областного психо-неврологического диспансера Федор Паталах в телефонном разговоре заявил, что не готов говорить на заявленную тему.

За радянщини для боротьби з політично незгодними слугувала Дніпропетровська специалізована психлікарня. Вона була настільки відома, що часто попадала навіть у поле зору західних ЗМІ.

Знайома бабуся писала за совка листи зі скаргами тодішньому, вибачте, генсєку КПСС Брежнєву. Її кілька разів запроторювали у психушку. Правда, не знаю в яку саме - Дніпропетровську чи Запорізьку. Бабуся абсолютно, на мій погляд адекватна, добра людина.

Знаю дом, де співмешканка продала квартиру п'янички, коли той пішов у запой і вона сдала його у психушку. Коли чоловік виписався, прийшов додому, а там вже живуть нацмени, які купили квартиру. Сусіди викликали журналістів ТРК Алекс. Чим скінчилося - не знаю. Згадав цей випадок, бо нещодавно знайомий розповідав про подібне з його корешем – бандити намагаються його упекти, щоб заволодіти квартирою. Це мабуть найбільш поширений привід запроторити людину до психлікарні – щоб заволодіти її майном.

Гопники из мэрии, при поддержке местных "врачевателей душ", провели очередной БЕЗДАРНЫЙ мастер-класс по теме: "Как сделать старушку ПОЛИТИЧЕСКИМ УЗНИКОМ". Специально выждал пару дней, чтобы посмотреть реакцию.
Вывод: известную, в небольшом определенном круге лиц , бабушку сделали ПОЛИТИЧЕСКИМ УЗНИКОМ №1 в УКРАИНЕ /на данный момент/. Именно ПОЛИТИЧЕСКОЙ узницей она сейчас и выглядит в глазах тех, кто о ней и не слышал.
Приведу свои доводы, надеюсь ПР-боты смогут АДЕКВАТНО переубедить в обратном.
1.Задержана по жалобам неизвестных дворников из "Основания" /На это самое "Основание" жалоб поступает КАЖДЫЙ ДЕНЬ намного больше, чем на бабку. И к тому же от конкретных жителей города./
2.Угрожала и поливала водой запорожцев /зайдите в любой райотдел милиции и пожалуйтесь на угрозы. Всем известен ответ:"НЕТУ ТЕЛА-НЕТУ ДЕЛА!" И тут же очередное равенство-за обливание фекалиями-ШТРАФ. а за воду- ПСИХУШКА.|
3.Вела и говорила неадекватные вещи и у нее поехала "крыша" /по городу бродит не один неадекват, и намного опаснее. Или заявления Корейца о пуске мостов в 2012г, ликвидация бездорожья и многое другое - это речь психически здорового человека?/
А эскулапы с Седова попросту отыгрываются за СВОЮ ПРЕСТУПННУЮ ХАЛАТНОСТЬ, когда из-за них погибла фельдшер, и опасные психи бродят среди нас.

Уж не та ли это Оля Краснокутская - дочь бывшего ректора машинки?

Весело смотреть как один и тот же человек постит откровенную ложь, а потом сам же ниже и "восхищается" ею.
Касаемо судебных решений - вперёд, оспаривайте, а не в форуме пукайте. Там везде справедливость восторжествовала.
Максим Генчев реально больной человек, не меньше чем его мамаша, которая устраивает в прессе широко известные перфомансы, но сама же его регулярно в психбольницу и сдаёт.
14-летний гражданин является несовершеннолетним и родители или опекуны обязаны нести за него ответственность.
Короче говоря, аффтар! За тобой скучает карательная проктология.

Решения суда это не ложь.
Справедливость восторжествовала? Да, но к тому времени успели заработать немалые деньги инициаторы этих бизнес проектов. Также к этому времени успели получить моральную травму псевдо психически больные и их родственники.
Только в одном случае потерпевшему удалось полуить 1500 грн. морального ущерба.
Нужно гнать в шею главного психиатра Запорожской области и всю его комарилью, зарабатывающух на издевательствах над здоровыми людьми. Надеюсь мечь закона упадет на их подлые головы.

Из зала суда:
По мнению психиатра Ляшко, которая представляет областную психиатрическую больницу, у Радченко наблюдается психическое расстройство личности из-за органического повреждения головного мозга, паранойидальный синдром, гипертоническая болезнь.

При этом психиатр признает, что диагностика проходила без использования томографа, а на основании коллегиального решения врачей при общем обследовании и опираясь на общий анализ крови. Ляшко сообщила, что у психбольницы нет необходимой аппаратуры.
------------------------------------------
Вы только вдумайтесь в то, что твориться в психиатрической больнице! Органическое повреждение мозга и параною они увидели в АНАЛИЗЕ КРОВИ!!!!!
Трудно представить, что они могут придумать, глядя на анализ мочи!

Почему это у областной психиатрической больницы нет оборудования? Деньги ...бут лопатой (я не про взятки), зарабатывают дополнительными услугами... Куда уходят наши деньги?Все эти обстоятельства требуют дальнейшего расследования и тщательной проверки.

!8 июля, возле обл управления "ГЕСТАПО" УВД будет проведен митинг. ПРОТЕСТ против беззакония МУСОРОВ, прокуроров, судей! Этой ОПГ в погонах. Все ненавидящие, не верящие этой своре,ПРИГЛАШАЮТСЯ Будет принята резолюция об отставке захарченка, сербы и других МУСОРОВ , крышующие преступные банды уголовников анисима .