Форум Запоріжжя

Основною перешкодою для вивчення української мови і літератури в РФ є побоювання російської влади, що навчання піде не в тому напрямі. Здійснюється зачистка освітньо-гуманітарного простору...

Каменем спотикання в далеко не безхмарних відносинах між офіційною Москвою і Києвом стала ще й освіта. Почалося все з рішення ОБСЄ провести порівняльний моніторинг щодо забезпечення освітніх прав російської меншини в Україні (дослідження проводилося 20–25 квітня 2009 р.) та етнічних українців у РФ (9–14 березня 2009 р.) Не чекаючи результатів моніторингу, які будуть оприлюднені не раніш як восени, в Росії почали бити на сполох.

Представник МЗС РФ Андрій Нестеренко нещодавно заявив від імені відомства, що розраховує на об’єктивну оцінку Верховного комісара ОБСЄ у справах національних меншин Кнута Воллєбека “дискримінаційних дій” влади України щодо російської мови та російськомовного населення.

“Подібні заяви сприймаються як намагання штучно створити напругу між двома народами, – одразу відреагували в українському МЗС. – Спекулятивно зловживаючи терміном “російськомовне населення”, офіційна Москва дозволяє собі вказувати, яким чином ситуацію із забезпеченням прав російської меншини в Україні має оцінювати Верховний комісар ОБСЄ Воллєбек. Такі дії є неприхованим тиском на представників міжнародних організацій”.

В українському зовнішньополітичному відомстві вважають такі висловлювання також очевидною спробою відвернути увагу від украй незадовільного забезпечення прав етнічних українців на території самої Росії, де немає жодної української школи чи жодної української газети, які б підтримувалися державою.

Тож чи не тому Кремль демонструє обурення, що не правий? Результати моніторингу, проведеного Міносвіти України на основі офіційних і неофіційних даних щодо задоволення освітніх прав українців у Росії, м’яко кажучи, невтішні. Ось тільки деякі статистичні факти, оприлюднені заступником міністра освіти Павлом Полянським. В Україні на сьогодні налічується 983 дитсадки з російською мовою виховання, у яких 164 тисячі малюків. У Російській Федерації не виявлено жодного україномовного садочка. В Україні 1199 шкіл з навчанням російською мовою, у Росії стільки, скільки й дитячих садків, тобто нуль. В Україні в 1755 школах вивчають одночасно і українську, і російську мови, у Росії таких шкіл не існує. На сьогодні російською мовою навчається в Україні 779423 учні, у Росії немає білінгвальної школи чи бодай класу. Загалом російську мову в Україні в тій чи іншій формі вивчають 1 мільйон 292 тисячі 518 дітей.

У вищій освіті ситуація така сама. В українських вузах 1–2 рівня акредитації сьогодні російською мовою навчається 59 тисяч 656 осіб, а у вишах 3–4 рівня акредитації – 395 тисяч 186. Українською мовою в Росії не навчається жоден студент.

Щоб дізнатися ситуацію з освітніми правами українців у Москві, ми зателефонували співголові Об’єднання українців Росії Валерію Семененку. Насамперед мит поцікавилися, чи є власне бажання українців навчати своїх дітей рідною мовою.

– Україномовної школи тут немає за визначенням. Хоча бажаючі вчитися в таких школах є. Батьки телефонують до нас і запитують, а де тут українська школа чи де хоч можна вивчати мову? А нам просто нічого їм запропонувати. Ми ж не можемо посадити дітей серед парку й навчати мови, – розповідає Семененко. – Основною перешкодою для вивчення української мови і літератури є побоювання російської влади, що навчання піде не в тому напрямі. Здійснюється колосальний тиск, зачистка освітньо-гуманітарного простору. У нас був Український освітній центр у Москві – то, як ви знаєте, приміщення відібрали. Ми написали Президентові РФ листа. Нам відповіли, що “дуже хочуть” і завжди “підтримують” прагнення українців вивчати рідну мову, хочуть з нами зустрітися. І отак “зустрічаються” з нами з квітня місяця... Зараз ми виходимо на керівництво Північного-Східного адміністративного округу Москви, яке формально нібито відповідає за зв’язки з Україною. Ми побачимо, як префектура до нас поставиться, чи виділять нам школу, чи дадуть приміщення хоча б для бібліотеки та іншого приладдя, яке в нас залишилося з освітнього центру. У нас же велика фонотека, велика бібліотека. Ми боїмося за долю унікальних раритетних видань. Нащадки Івана Козловського подарували нам книжки з власними посвятами від Малишка, Рильського, Довженка. Такі унікальні експонати лежать у непристосованих приміщеннях, на складах...

Цікаво, що в той час, як “братська” Росія не спромоглася відкрити жодної української школи чи дитсадка, україномовні навчальні центри можна знайти в різних куточках світу, причому деякі з них користуються попитом не тільки в наших співвітчизників.

– У Ризі дуже потужна престижна українська гімназія, і в класах чи не половина – латиші, бо там дуже якісна освіта, – розповідає Павло Полянський. – На Кубі юні мулати в вишиванках непогано спілкуються українською.

Там у центрі Тарара функціонує повноцінна українська загальноосвітня школа. Ц Стамбулі популярністю користується Міжнародний ліцей імені Т.Шевченка. У Празі діє Український колегіум і українська школа при філії Національного педагогічного університету ім. М.Драгоманова. У Парижі є українська школа мистецтв. Українських навчальних закладів – як загальноосвітніх, так і недільних – чимало в Іспанії та Португалії.

До речі, у Гаазьких рекомендаціях про права національних меншин на освіту, прийнятих під егідою ОБСЄ, сказано: “Рідна мова дитини є ідеальним засобом навчання в дошкільний період і в дитячому садку. Держави за можливості мають створювати умови, які дають змогу батькам мати такий вибір... Навчальна програма в початковій школі в ідеалі має викладатися мовою нацменшини. Мова меншини повинна викладатися як навчальний предмет на постійній основі... Значна частина навчальної програм у середній школі має викладатися мовою нацменшини”. Але, як бачимо, іноді рекомендації, м’яко кажучи, не виконуються...

А ось в українському Міносвіти з гордістю відзначають, що мовна політика міністерства відповідає не лише нормам української Конституції, а й міжнародним стандартам.

– Як колись писали про радянську побутову техніку: за багатьма параметрами значно перевищує, – жартує Полянський. – Гаазька конвенція закликає забезпечити національним меншинам право виховання в дитсадку і навчання в початковій школі рідною мовою, а Україна надає право на здобуття повної загальної середньої освіти безкоштовно мовою національних меншин.

І представники міжнародної спільноти з цим погоджуються.

– В Україні створено широку мережу навчальних закладів з російською мовою навчання. У вас є кваліфіковані вчителі й відповідні підручники, які видає держава, – констатував Воллєбек під час зустрічі з Іваном Вакарчуком 7 липня, де обговорювалися попередні результати проведеного експертами ОБСЄ дослідження.

– Результати проведеного Верховним комісаром моніторингу щодо задоволення освітніх прав українців на теренах Росії та, відповідно, російської національної меншини в Україні покажуть, чи є симетрія у функціонуванні української мови в Росії та російської мови в Україні, – зауважив міністр.

Хоча не треба бути великим спеціалістом, щоб зрозуміти, що про жодну симетрію йтися не може. І можливі закиди росіян, мовляв, українці в Москві самі не хочуть вчити рідну мову, помахують політикою. Як сказав Вакарчук: “Якщо громада мовчить, це не означає, що громаді дуже комфортно”.

Анна Ященко, unian.net/ukr/news/news-326155.html

Правильно, нужно уметь защищать права и своего населения. Если у нас есть движение в поддержку русского языка, почему Россия игнорирует подобные движения в поддержку других национально-культурных общностей на территории своей державы? Или можно замечать только соринки в чужом глазу. а бревен в своих в упор не видеть.

Еге ж. Росіяни так бояться української мови, що аж тремтять коли її чують (бо багато з них її дуже пагано розуміє і не знає про що мова йде).

Українці у свою чергу так панічно бояться російської мови, що від однієї згадки про те що вона має право на існування у щирого українця- одразу повне запаморочення і дика істерика.

На щастя, ця проблема у Запоріжжі відсутня- російської мови тут ніхто не боїться, бо майже всім вона- рідна, а української тут ніїто не боїться, по у побуті можна тижнями і місяцями її на вулиці не почути, так що у Запоріжжі все спокійно!

Якщо в Запоріжжі, як ви кажете все спокійно, то звідки ж всі істерики регіоналів, комуністів і вітренківців у міській та обласній радах Запоріжжя? Остання, під час сесії обласної ради, пірдуха Володимира Пашкова - ректора Запорізького інституту післядипломної педагогічної освіти довела, що він неспроможний вивчити Державну мову, він не спроможний вивчити мову, яку вивчив лідер його партії. Він (Пашков) - дибіл!!! Інакше це пояснити не можна... Це ви кажете, "все спокійно"?! Може і ви, гість, дибіл?!

Вірно. У Запоріжжі все спокійно. Патриотичні слов"янські сили продовжують роботу по узаконенню природно-рідної мови запоріжців- тобто російської, ніяк не борючись ПРОТИ української. Істерики влаштовують псевдо українські псевдопатріоти.

Внаслідок відсутності у сучасній українській мові загальноприйнятної термінологі примусове запровадження її у ряді галузей науки і виробництва виглядає як фарс.
Українську мову ще треба адаптувати до потреб сучасності.
Як це зробили євреї з древнім івритом.
Президент і прем"єр регулярно використовують терміни на російській мові- і їх усі розуміють.

Додаткових пояснень природне становище російської мови наприклад у Запоріжжі не потребує, і така вимога може надходити виключно від пришелепкуватих помаранчистів неясного етнічного походження.
Наприклад від деяких істеричних "древніх таки укрів".

Зараз українська влада зайняла таку ж позицію як і представник МЗС РФ Андрій Нестеренко - оскільки в Росії поширена необгрунтована думка про схожість слов'янских мов , то й проблеми з вживанням російської мови в Україні немає .

А партії просто піаряться , готуючись до виборів. У державних організаціях документи українською мовою готують , бачу це щодня , абсолютні недоумки , нездатні до творчості , які сприймають українську мову , як армійський устав , який поза межами служби не має ніякого значення. У цьому й проблема - як для української мови(в Україні і в Росії) , так і для російської (в Україні).

Да ви, гість, мабуть і вірно - дибіл. Про яку адаптацію мови йдеться?! Українською мовою викладають в університетах, пишуть закони, дисертації, нею користуються у побуті мільйони людей.

про необхідність розширення тезауруса укрмови розповідали прохвесора по телевізору під час патріотичної укр передачі.
Студенти виходячи з універу-одразу переходять на російську... писані українською мовою закони, по ствердженням самих же законотворців- лайно рідкісне... дисертації- поки що- українські ніхто читати не буде- там нічого нема, окрім бажання людини отримати ступінь... у побуті, як кажуть досвічені люди, десь на заході дійсно вживають мільйони людей- але тут їх чомусь нема.
Ще треба багато нам усім працювати, щоб зробити с мови і її носіїв - людей- маючих повагу3 до самих себе і з боку мирової спільноти, а поки що-...