Форум Запоріжжя

Увімкнув телевізор з метою подивитись російський документальний фільм «205 дней. Посмертная маска» про останні дні Володимира Висоцького. Подивився тільки початок и вимкнув, т.я. «знудило» від мови диктора поза кадром, який перекладав з російської мови на українську розповідь різних звісних людей про Висоцького. Промова Висоцького теж перекладалась на українську мову, та таким чином, що не було чути голоса самого Висоцького!!! О це так політичне безглузьдя нашіх керівників-націоналістів!!! Дивно, як це вони не додумали дати вказівку, щоб зробити сінхронний переклад на українську мову пісень Висоцького поза кадром! Коли зачиниться цей дурбудинок?! Я, як бачите, володію українською і, як читачь здогадався, також російською, і не треба мені нав’язувати російські фільми на українській мові поза кадром! Зробіть український фільм про Висоцького на українській мові с голосом Высоцького на російській, але не перекладайте на українську мову зроблене на російській!!! Приємно чути, наприклад, Богдана Ступку на український мові (на російській теж), а В.Висоцького на російській. Я не буду голосувати за тих, хто горлопанить за те, щоб все було на українській мові, як цей фільм про Висоцького. Такі люди або заробляють дешевий політичний рейтінг, або не мають здорового глузду, або і те і друге разом і змушують дивитися таке безглуздя, як цей фільм з українським перекладом голоса Висоцького голосом диктора поза кадром. Гідко чути!!!

_________________
Спасение утопающих – дело рук самих утопающих (Ильф и Петров)

_________________
"Клянусь честью, что ни за что на свете я не хотел бы переменить Отечество, или иметь другую историю, кроме истории наших предков, такой, какой нам Бог её дал."© (А. С. Пушкин)

Московському інструктору з української - двійка.

Ні який я не інструктор Московський, володію украЇнською граматикою не дуже добре, не фахівець з української, дві помилки – не так вже й богато. Але багато з тих, які володіють українською краще за мене, які б'ють себе в груди, що вони патріоти України, самі обдерли Україну до нитки. P.S. Я в Росії останній раз був у 1990 році, а народився, виріс і мешкаю на Запоріжжі.

_________________
Спасение утопающих – дело рук самих утопающих (Ильф и Петров)

Та з'їзди,подивися-які питання? Літо,відпустка...
Взагалі-про що тема?Про україномовне телебачення,про Висоцького,про проблеми з україномовною продукцією-давай вже конкретику.На квитки тутешня публіка всеодне не зкинеться.

Ты хочишь канкретики?
Ну вот возьми и попытайся спеть под гитару в горах.
Я пел с друзьями, сидя на леднике- по-русски.
а это- для твоего патриотычного выконання:


Тут вам не рівнина, тут клімат інший,
Йдуть лавини одна за одною,
І тут за каменепадом реве каменепад.
І можна звернути, обрив обігнути,
Але ми вибираємо важкий шлях,
Небезпечний, як військова стежка.


Хто тут не бував, хто не ризикував,
Той сам себе не випробував,
Нехай навіть внизу він зірки хапав з небес.
Внизу не зустрінеш, як не тягнися,
За все своє щасливе життя
Десятої частки таких красот і чудес.


Немає червоних троянд і траурних стрічок,
І не схожий на монумент
Той камінь, що спокій тобі подарував.
Як Вічним вогнем виблискує вдень
Вершина смарагдовим льодом,
Яку ти так і не підкорив.


І нехай говорять, так, нехай говорять,
Але ні, ніхто не гине даремно,
Так краще, ніж від горілки і від застуд.
Інші прийдуть, змінивши затишок
На ризик і непомірну працю,
Пройдуть тобою не пройдений маршрут.


Стрімкі стіни, а ну, не зівай,
Ти тут на везіння не надійся,
У горах ненадійні
Ні камінь, ні лід, ні скеля.
Сподіваємося тільки на міцність рук,
На руки друга і вбитий гак,
І молимося, щоб страховка не підвела.


Ми рубаємо щаблі, ні кроку назад,
І від напруги коліна тремтять,
І серце готове до вершини бігти з грудей.
Весь світ на долоні, ти щасливий і німий,
І тільки трохи заздриш тим,
Іншим, у яких вершина ще попереду.

_________________
Чем больше демокгастии- тем жырнее демокгасты

Сміте,хреновий з тебе літературний перекладач,тут хист потрібен,відчуття рими,ритму,та й мову потрібно знати.
Вважаєш,вірші того ж Шекспіра,якщо їх так перекладати,хтось би сприйняв на слух?
Але-який дивак буде слухати Азнавура нефранцузькою,Висоцького неросійською,Бітлов неанглійською?Мистецтво-воно орігіналів потребує.
Так що не нервуй.Вмикай російські канали,та насолоджуйся російською мовою.А українські потребують все ж домінування саме української.І не лише мови,а ще й ідеї,змісту...
А епоха Висоцького,на жаль,відійшла.Шансон змінився.
Щодо перекладів,згадалося.Прикольно "Мурка" та інше таке безліке українською звучить.Але ж тут інший випадок.Сама пісня.А коли слухаєш саме Виконавця-ясно,не катить...

Стоит ли обращать внимание на хамовитых снобов, которых на этом форуме пруд пруди!
Маразм с субтитрами и примитивным дубляжём уже давно всех "достал". На кой нужно переводить русский язык, если все его прекрасно знают?! Другое дело, необходимо начать производить украинские фильмы, но у наци-патриотов на этот счёт "кишка тонка". Субтитры- это возврат в далёкое прошлое.-Украина точно топает в феодальное средневековье.

Но можно ведь и по-другому пропагандировать украинский язык

_________________
Цитата — неверное повторение чужих слов

+1 Адажио Альбинони на украинском языке

_________________
«-„Ад пуст. Все бесы здесь.“ (с) Уильям Шекспир.

Я никого не призываю нарушать нормы Конституции— за вас это сделает наша власть!

А мі по молодости и наоборот, по- украински пели!
============

Постій, потягач, не грюкайте, колеса!
Квиткопродавець, тисни на гальма!
Я к матінці рідній з останнім привітом
Поспішаю з"явится на очі!

Вибачай мене, мамо, паганого сина
Твій син не такий як був учора
Його засмоктала небезпечная багнюка
Життя його- вічная є гра!

_________________
Чем больше демокгастии- тем жырнее демокгасты

Моя клятва

Опоясана трауром лент,
Погрузилась в молчанье Москва,
Глубока её скорбь о вожде,
Сердце болью сжимает тоска.

Я иду средь потока людей,
Горе сердце сковало моё,
Я иду, чтоб взглянуть поскорей
На вождя дорогого чело...

Жжёт глаза мои страшный огонь,
И не верю я чёрной беде,
Давит грудь несмолкаемый стон,
Плачет сердце о мудром вожде.

Разливается траурный марш,
Стонут скрипки и стонут сердца,
Я у гроба клянусь не забыть
Дорогого вождя и отца.

Я клянусь: буду в ногу идти
С дружной, крепкой и братской семьёй,
Буду светлое знамя нести,
Что вручил ты нам, Сталин родной.

В эти скорбно-тяжёлые дни
Поклянусь у могилы твоей
Не щадить молодых своих сил
Для великой Отчизны моей.

Имя Сталин в веках будет жить,
Будет реять оно над землёй,
Имя Сталин нам будет светить
Вечным солнцем и вечной звездой.

1953 год, Владимир Высоцкий

Высоцкий на украинском языке-это кошмар, хорошо, что я этого не видел!!!

Ну что вы ссоритесь? Нам неприемлем Высоцкий на украинском, потому что мы привыкли к его песням на русском. Языки близки, но не тождественны. Но ведь так же дико англичанину, знающему русский, слышать Шекспира в переводе. Оригинал и перевод - два разных стиха.
Все слышали известную историю о переводах? Напомню

В каком-то институте, в котором готовили литературных переводчиков,
на контрольной студентам раздали текст русской частушки, и попросили
перевести на английский.

Текст такой:
Эх, лапти мои,
Четыре оборки,
Хочу - дома заночую,
Хочу - у Егорки.

Листочки с результатами работы собрали, и выдали студентам другой
группы, с предложением перевести обратно на русский. Вот. Hаиболее
интересные варианты.

Hевыносимо туфли блещут лаком,
До бездны только шаг, все решено,
Мне дома нынче сон уже не лаком,
Мне нынче спать у Джоржа суждено.

Второй вариант.

В ботинках был проделан долгий путь,
Оборки пропылились до корней,
Хочу - сумею дома отдохнуть,
А нет - переночую у друзей.